Справа № 346/1421/24
Провадження № 3/346/1066/24
12 листопада 2024 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ),
Аргументи держави Україна, в особі поліцейського, який склав протокол полягали у тому, що 14 березня 2024 року о 20 годині 58 хвилин, в місті Коломия, по вулиці Карпатська, ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan x-trail, номерний знак, НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального приладу Drager 6820, результат 1.53 проміле, тест № 5130. Отже, він порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, а за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
Аргументи ОСОБА_1 та його захисника. Він не згоден із тим, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, з урахуванням п.2.9. "а" Правил дорожнього руху, оскільки за протоколом він звинувачується у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проте допустимим доказом такого факту результат застосування спеціального приладу поліцейським - коли людина не згідна з його результатом - не може бути. Як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, проте був не згідний з результатом такого огляду, про що одразу заявив.
Оцінка і висновки суду.
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
І зокрема, в силу положень частини 1 статті 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням являється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Що є двома різними окремими і самостійними діяннями, різного змісту. До того ж, що в силу положень частини 1 статті 9 КУпАП будь-яким адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, в тому числі й передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП України характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Тож відсутність в діянні конкретної людини будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
За положеннями частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. А згідно з частиною 2 цієї статті, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Отже саме на поліцейського, який склав протокол покладено обов'язок збирання і подання суду доказів вчинення конкретною людиною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто вчинення нею того діяння, у вчиненні якого її звинувачує поліцейський, при цьому докази повинні підтверджувати наявність в діянні людини усіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі, але не виключно й наявність об'єктивної сторони.
У цій справі, з огляду на протокол, об'єктивна сторона діяння ОСОБА_1 полягає у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. За даними протоколу (як з огляду на вказану у протоколі суть порушення, так і посилання на п.2.9. Правил дорожнього руху), ОСОБА_1 не обвинувачується у тому, що він як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Він обвинувачується виключно у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
І суд згоден із тим, що поліцейський надав докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan x-trail, номерний знак, НОМЕР_1 , у вказаний у протоколі день, час і місце, однак допустимих доказів того, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, поліцейським не надано (а.с.1-32).
Стаття 130 КУпАП не визначає того у якому саме порядку поліцейським проводиться огляд людини, яка керувала транспортним засобом для виявлення стану алкогольного сп'яніння, а також яким чином встановлюється і фіксується результат такого огляду і стан сп'яніння людини.
Але загальний порядок огляду водія на стан сп'яніння, у тому числі й алкогольного, визначається положеннями статті 266 КУпАП. Зокрема, огляд водія на стан сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - огляд проводиться у присутності двох свідків; у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій) не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення; огляд на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд проведений з порушенням вимог цієї статті є недійсним. Направлення особи для огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (постанова №1103 від 17.12.2008 року).
Отже, з огляду на положення статті 266 КУпАП є два різні види огляду на стан алкогольного сп'яніння людини, яка керувала транспортним засобом: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціальних технічних засобів (із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - огляд проводиться у присутності двох свідків) та у медичному закладі.
При цьому, другий вид огляду проводиться, якщо водій не згоден на проведення огляду поліцейським, або якщо водій не згоден з результатами такого огляду. Тобто, якщо водій не згоден із результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським (якими б вони не були), результати такого огляду не можуть використовуватись для доведення стану алкогольного сп'яніння, позаяк у такому випадку проводиться інший огляд - у медичному закладі.
Що повністю узгоджується і з п.3 та п.5 Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 року "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду". Які, зокрема передбачають, що існує два різні огляди водіїв на стан сп'яніння (поліцейським на місці зупинки транспортного засобу та лікарем закладу охорони здоров'я), і що підтвердженням стану сп'яніння в результаті огляду водія саме поліцейським (і підставою для притягнення водія до відповідальності), є не просто огляд водія поліцейським на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням спеціальних технічних засобів, а й згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду.
Позаяк якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу поліцейським або висловив незгоду з його результатами (якими б вони не були), такий водій направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п.6 постанови КМУ №1103).
Отже, відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським, з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом або ж незгода водія з результатами такого огляду, самі по собі, в силу положень пунктів 6 та 8 названого Порядку №1103 та пунктів 6 і 7 Розділу IX Інструкції №1452/735, а так само результат огляду, отриманий поліцейським за наслідками здійсненого ним огляду водія на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу - якщо водій не згоден із таким оглядом чи результатом (яким би він не був) - не являються належними і допустимими доказами вчинення таким водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказані дії не охоплюються об'єктивною стороною вказаного правопорушення, якщо воно полягає саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як вже вказувалось, в силу положень статті 251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто у даному випадку, саме поліцейський повинен був надати докази, які б підтвердили не тільки те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не тільки те, що він пройшов огляд поліцейським на стан його алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу (який показав результат більше ніж 0,2 проміле), а й те, що ОСОБА_1 погодився із таким результатом. Однак аудіовідеозапис події, який надав поліцейський вказує на те, що ОСОБА_1 прямо, недвозначно, і одразу після завершення його огляду заявив про те, що не згоден із результатом його огляду поліцейським на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки (а.с.7). Відповідно суд не має права брати до уваги надані поліцейським Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та чек-тест №5130 як докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14.03.2024р., о 20год.58хв. у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ці докази є недопустими.
А за таких обставин суд констатує, що поліцейським не доведено наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки його не доведено поліцейським який склав протокол.
В силу положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. А згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення. Тому, оскільки поліцейським не доведено вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП правопорушення, провадження у справі слід закрити.
Відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому враховуючи, що судом прийнята постанова про закриття провадження, судовий збір стягненню не підлягає.
Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 122-4,124,130,221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2024 року.
Суддя: Коваленко Д. С.