Справа № 346/4581/24
Провадження № 2/346/1883/24
14 листопада 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В. В.
з участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,-
свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.05.1986 року по 02.07.2009 року.
Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 липня 2009 року вказаний шлюб розірвано. Рішення суду вступило в законну силу 13.07.2009 року. Після розірвання шлюбу відповідач звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.11.2010 року визнано за позивачкою право власності на ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 , та виділено останній в користування нижчевказаних приміщень. Загальна площа належних приміщень ОСОБА_1 становить 92,6 кв.м., що становить 47/100 частини будинковлодіння.
Сторонами виконано зобов'язання, які були накладені на них згідно цього рішення суду. Рішення суду про поділ спільного майна подружжя вступило в законну силу 11.12.2010 року.
На даний час позивачка має у приватній спільній частовій власності частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, ОСОБА_2 також є власником частини цього будинковолодіння.
Під час поліду майна подружжя, а саме: будинковлодіння за вказаною адресою, був проведний ідеальний поділ спільно набутого майна. За таких обставин спільна сумісна власність перейшла у спільну часткову власність, однак виділ в натурі частки із майна, що є спільній частковій власності, не був проведений.
В 2010 році позивачка звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовом про поділ майна, що є у спільною сумісною власністю, а саме: земельної ділянки загальної площею 0,0600 га, яка належала ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ІФ № 053831, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Трачук Л.В. 11 травня 1999 року, за № Д-508. Державний Акт виданий ОСОБА_2 . Коломийським міським відділом земельних ресурсів 19 травня 2004 року, Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на прво власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010429700145. Таким чином, ця земельна ділянка також перебувала у спільній сумісній власності подружжя, оскільки була придбана ними за час шлюбу.
Таким чином, в Коломийському міськрайонному суді на розгляді перебувала ще одна справа про поділ майна, що є спільною сумісною власністю сторін, справа № 2-125/11.
Під час розгляду справи в суді на клопотання позивача ухвалою суду від 30 листопада 2010 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза. На вирішення експертизи були поставлені такі питання: 1.Які можливі варіанти розподілу земельної ділянки по частині площею 0,06 га, розташованої по АДРЕСА_1 ?
Івано-Франківською торгово-промисловою палатою було складено висновок № В-523 від 15 липня 2011 року. Згідно висновку № В-523 для ізольованого користування земельною ділянкою, що знаходиться біля домоволодіння по АДРЕСА_1 у відповідності з визначеними долями у спільній частковій власності сторонам запропоновано поділити демемльну ділянку по 300 кв. м. для кожної сторони, визначено розміри і параметри земельних ділянок.
Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 06.12.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та яка згідно схеми розподілу земельної ділянки висновку № В-523 судової будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2011 року, зазначена синім кольором. Виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 300 кв.м., яка розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та яка згідно схеми розподілу земельної ділянки висновку № В-523 судової будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2011 року, зазначена коричневим кольором. Рішення суду по по даній справі набрало законної сили 06.01.2012 року.
На підставі рішення суду від 06.12.2011 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на свою земельну ділянку площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір частки - 1/1; кадастровий номер земельної ділянки: 2610600000:11:004:0141, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.03.2013 року.
Таким чином, реальний поділ земельної ділянки, виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, був зроблений. Будинковлодіння було поділено в ідеальних частках між співвласниками, реального поділу проведено не було, оскільки ні одна із сторін в суді не заявила такої вимоги.
Позивачка пропонувала відповідачу звернутися до нотаріуса та укласти договір про поділ вказаного будинковолодіння. Однак, відповідач відповідний договір укладати відмовляється.
За таких обставин, позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом, оскільки вона не має можливості повноцінно користуватися та розпоряджатися своєї власністю, а саме: належною їй частиною будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Технічна можливість виділити частку є, оскільки будинковолодіння фактично вже поділено, влаштовано два окремі входи, реально поділена земельна ділянка.
Тому позивачка просить припинити право спільної часткової власності на спірне домоволодіння, виділивши в натурі вказану частку у приватну власність.
Ухвалою від 27.08.2024 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, її представник, адвокат Марціновська Д.М. 16.09. та 10.10.2024 року подала заяву в якій просить розглядати справу за її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи у його відсутності чи відзиву на позов суду не подав.
Крім того, оскільки інформація про судові засідання, яка розміщена на веб-порталі «Судова влада України», є відкритою, то суд вважає, що сторони є належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач надала згоду на такий порядок розгляду справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив таке:
Правовий режим спільної власності визначається нормами Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх її власників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до ст.ст. 358, 364 ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.11.2010 року, справа № 2-98, 2010 рік, позов ОСОБА_2 задоволено. На підставі висновку експерта № 103 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 20 липня 2010 року судовим експертом ОСОБА_3 визнано за ОСОБА_1 право власності на ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 , та виділено їй в користування приміщення, заштриховані на план-схемі, у висновку експерта в червоний колір, зокрема: приміщення №1 - коридор, площею 21,5 кв.м., вартістю 57996,47 грн.; приміщення №2 - кухня, площею 12,8 кв.м., вартістю 34528,13 грн.; приміщення №3 - комора, площею 4,5 кв.м., вартістю 12138,79 грн.; приміщення №4 - ванна, площею 7,3 кв.м., вартістю 19691,82 грн.; приміщення №5 - житлова кімната, площею 9,1 кв.м., вартістю 24547,34 грн.; приміщення №7 - коридор, площею 22.1 кв.м., вартістю 59614,97 грн.; приміщення №11 - веранда, площею 2,4 кв.м., вартістю 6474,02 грн.; приміщення №12 - житлова кімната, площею 12,9 кв.м., вартістю 34797,88 грн., та огорожі, вартістю 19412 грн. Загальна вартість виділених у користування та власність ОСОБА_1 приміщень становить 269201 грн., а загальна площа належних приміщень ОСОБА_1 становить 92,6 кв.м., що становить 47/100 частини будинковлодіння.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 , та виділено йому в користування приміщення заштриховані на план-схемі, у висновку експерта в зелений колір, зокрема: приміщення гаража І, площею 22,0 кв.м., вартістю 59345,22 грн.; приміщення №6 - житлова кімната, площею 16,2 кв.м., вартістю 49094,68 грн.; приміщення №8 - житлова кімната, площею 22,6 кв.м., вартістю 60963,73 грн.; приміщення № 9 - житлова кімната, площею 19,0 кв.м., вартістю - 51252,69 грн.; приміщення №10 - житлова кімната, площею 21,9 кв.м., вартістю 59075,47 грн., та частину огорожі. Вартістю 19411,00 грн. Загальна вартість виділених у користування та власність ОСОБА_2 приміщень становить 299143,00 грн., а загальна площа належних ОСОБА_2 приміщень становить 103,7 кв.м., що становить 53/100 частини будинковлодіння.
Згідно висновку експерта, ОСОБА_1 зобов'язано замурувати дверний проріз Д-2 між приміщеннями №1 - коридор та І - гаражем, замурувати дверний проріз Д-3 між приміщеннями №5 - житлова кімната та №6 - житлова кімната, замурувати дверний проріз Д-4 між приміщеннями №7 - коридором та №10 - житловою кімнатою, замурувати дверний проріз Д-5 між приміщеннями №7 - коридором та №8 - житловою кімнатою.
ОСОБА_2 зобов'язано, згідно висновку експерта, пробити дверний проріз Д-6 в приміщення №6 та влаштувати вхід з тамбуром для входу в приміщення своєї частини будинку, влаштувати сходи С-1, для входу з тамбуром для входу в приміщення своєї частини будинку, влаштувати сходи С-1. Для входу на другий поверх, прорізавши стелю в приміщення №6. Рішення суду про поділ спільного майна подружжя вступило в законну силу 11.12.2010 року (а.с.14).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 05.08.2014 року Реєстраційною службою Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, індексний номер витягу: 25175505, номер запису про право власності: 6569937. ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 06.12.2011 року, справа № 2-125/11 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 300 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір частки - 1; кадастровий номер земельної ділянки: 2610600000:11:004:0141, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.03.2013 року (а.с.51).
Згідно з даними довідки № 61/01-10 від 17.06.2015 року, виданої Відділом архітектури та містобудування Коломийської міської ради Івано-Франківської області, 1/2 частина житлового будинку розташована на приватизованій земельній ділянці (кадастровий номер 2610600000: 11:004:0141) по АДРЕСА_1 за поштовою адресою АДРЕСА_1 (а.с.44).
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Зазначене правило стосується також поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 сформульовано висновок про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 404/7307/14 зазначено, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Згідно із усталеною судовою практикою при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Враховуючи наведене, а також те, що належна відповідачці частка у спільному житловому будинку переобладнана в окреме ізольоване житлове приміщення, яке має окремий вхід і розміщене на окремій сформованій земельній ділянці, в позасудовий спосіб вирішити спір шляхом укладення між сторонами договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна є неможливим, то суд знаходить позовні вимоги законними та доведеними та вважає за можливе задовольнити їх в повному обсязі.
Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 364 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 280-285 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 із спільної часткової власності - 1/2 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 92,6 кв.м, а саме: приміщення №1 - коридор, площею 21,5 кв.м, приміщення №2 - кухня, площею 12,8 кв.м, приміщення №3 - комора, площею 4,5 кв.м, приміщення №4 - ванна, площею 7,3 кв.м, приміщення №5 - житлова кімната, площею 9,1 кв.м, приміщення №7 - коридор, площею 22,1 кв.м, приміщення №11 - веранда, площею 2,4 кв.м, приміщення №12 - житлова кімната, площею 12,9 кв.м та 1/2 огорожі.
Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будинковолодіння АДРЕСА_1 припинити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 6444 гривні 90 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 .
Суддя: Сольський В. В.