Справа №345/6341/24
Провадження № 1-кс/345/964/2024
14.11.2024 року м. Калуш
Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6, клопотання слідчого СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024091170000609 від 07.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна, -
12.11.2024 до слідчого судді Калуського міськрайонного суду звернулася слідчий СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно.
Клопотання обґрунтовує тим, що 06.11.2024 в Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернулась із заявою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , про те, що 06.11.2024 о 14:53 год. із її банківської карти «Монобанк» № НОМЕР_1 було знято грошові кошти у сумі 16 562 грн., також вона виявила крадіжку гаманця у якому була банківська карточка.
11.11.2024 під час огляду приміщення кіоску у м. Калуш по Площі Героїв, було виявлено та вилучено три карточки АТ «Універсал банк», а саме картка АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_2 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 , які упаковано у паперовий конверт Національної поліції України.
Вказані банківські картки є тимчасово вилученим майном.
Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 11.11.2024 три карточки АТ «Універсал банк», а саме картка АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_2 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12024091170000609.
З метою збереження речових доказів, унеможливлення їх зникнення, втрати чи пошкодження, а також настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні є необхідність у накладенні арешту на це майно.
У судове засідання слідчий СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_3 не з'явлався, однак подав слідчому судді заяву про розгляд клопотання за відсутності слідчого, клопотання підтримує.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Вивчивши клопотання та доданні до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту на майно, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, 06.11.2024 в Калуський РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернулась із заявою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , про те, що 06.11.2024 о 14:53 год. із її банківської карти «Монобанк» № НОМЕР_1 було знято грошові кошти у сумі 16 562 грн., також вона виявила крадіжку гаманця у якому була банківська карточка. 11.11.2024 під час огляду приміщення кіоску у м. Калуш по Площі Героїв, було виявлено та вилучено три карточки АТ «Універсал банк», а саме картка АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_2 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 , які упаковано у паперовий конверт Національної поліції України. Вказані банківські картки є тимчасово вилученим майном.
Згідно положень частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумових підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди,можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування,передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 10 вищевказаної статті визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України - у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції", заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n.50, Series A N 98).
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Слід зазначити, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.
Підставою для арешту майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 11.11.2024 три карточки АТ «Універсал банк», а саме картка АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_2 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12024091170000609.
Щодо майна, на яке слідчий просить накласти арешт, то воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Арешт майна, що ініціюється слідчим, необхідний з метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання настання негативних наслідків, що можуть перешкодити кримінальному провадженню, а завданням арешту майна у даному випадку є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження.
З наведених слідчим обставин вбачається наявність підстав для задоволення клопотання. Щодо вибору заборон, обмеження розпоряджатися, користуватись, відчужувати майно, то перелік заборон визначається ухвалою слідчого судді (п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України). Зокрема, є необхідність у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно, що полягає у забороні користуватися, відчужувати та розпоряджатися ним, оскільки їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження майна (ч. 11 ст. 170 КПК України). Обмеження права власності в даному випадку буде розумним і співмірним із завданням кримінального провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170-173, 174, 175, 309,310,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , поданому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024091170000609 від 07.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна - задоволити.
Накласти арешт на три карточки АТ «Універсал банк», а саме картка АТ «Універсал банк» № НОМЕР_1 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_2 ; АТ «Універсал банк» № НОМЕР_3 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12024091170000609, шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Cлідчий суддя: