Справа №345/5557/24
Провадження № 2/345/1419/2024
12.11.2024 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом (т.1, а.с.1-9).
Позов мотивує тим, що 07.08.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №76779999. Зазначений договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 14.06.2021р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за договором позики №76779999 від 07.08.2023. Відповідно до реєстру боржників № 20 від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. сума заборгованості Відповідача становить 29868,76 грн., з яких: 7901,25 грн. основна сума боргу, 21967,51 грн. заборгованість за відсотками.
26.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №4634186. Зазначений договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». 14.06.2021р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за договором позики №4634186 від 26.09.2023. Відповідно до реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. сума заборгованості Відповідача становить 11775,00 грн., з яких: 3000,00 грн. основна сума боргу, 8775,00 грн. заборгованість за відсотками.
22.09.2023р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Відповідачем укладено кредитний договір №28971-09/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача (п.8 кредитного договору). 29.04.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Позивачем укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №28971-09/2023 від 22.09.2023р. Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 сума заборгованості Відповідача становить 78300,00 грн., з яких: 12000,00 грн. основна сума боргу, 66300,00 грн. заборгованість за відсотками.
22.08.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем укладено кредитний договір № 103921797. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. 29.01.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та Позивачем укладено договір факторингу №29012024 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103921797 від 22.08.2023р. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 сума заборгованості Відповідача становить 17176,42 грн., з яких: 3950,00 грн. основна сума боргу, 12726,42 грн. заборгованість за відсотками, 500,00 грн. заборгованість за комісією.
22.09.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем укладено кредитний договір № 8862294. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. 29.01.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та Позивачем укладено договір факторингу №29012024 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №8862294 від 22.09.2023р. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 сума заборгованості Відповідача становить 20170,00 грн., з яких: 5000,00 грн. основна сума боргу, 14820,00 грн. заборгованість за відсотками, 350,00 грн. заборгованість за комісією.
Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав зобов'язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ ФК «ЄАПБ», ні а рахунки первісних кредиторів. Тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 157290,18 грн., а також судові витрати.
Ухвалою суду від 30.09.2024 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (т.1, а.с.97-98).
23.10.2024 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Цокало Т.М. подала відзив на позовну заяву (т.1, а.с.101-136), в якому просить у задоволенні позову відмовити.
Щодо заборгованості за договором позики №76779999 від 07.08.2023 року, то адвокат Цокало Т.М. зазначає, що поданий позивачем договір позики не містить першої сторінки і починається з п 5. Договору. Решта договору позики містить наступні умови кредитування: Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальна вартість кредиту становить 12862,50 грн., яка складається з суми кредиту за договором 10500,00 грн. та 2362,50 грн. проценти за користування кредитом. п.6 договору позики передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. Дане право позичальником ініційоване не було. В свою чергу, позивач за позовною заяву визначає суму заборгованості в розмірі 29868,76 грн, яка складається з: 7901,25 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 21967,51 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, позивач не надав докази щодо отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів на суму 10500,00 грн. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення договору позики №76779999 від 07.08.2023 р. від Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитних договорах не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договорах.
Щодо заборгованості за договором позики №4634186 від 26.09.2023 року в розмірі 11775,00 грн., то адвокат Цокало Т.М. зазначає, що даний договір позики містить наступні умови кредитування: За цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до умов договору, позика надається в сумі 3000,00 грн. Строк позики за договором становить 30 днів. Базова процентна ставка/день є фіксованою та становить 3,0%. Відповідно до графіку повернення загальна вартість кредиту становить 3675,00 грн., яка складається з тіла кредиту 3000,00 грн. та 675,00 грн. розмір відсотків. Істотні умови договору позики також підтверджуються та зазначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. п.6 договору позики передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. Дане право позичальником ініційоване не було. В свою чергу, позивач за позовною заяву визначає суму заборгованості в розмірі 11775,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8775,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, позивач не надав докази щодо отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів на суму 3000,00 грн. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення договору позики №4634186 від 26.09.2023 р. від Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог.
Щодо заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №28971-09/2023 від 22.09.2023 р. в розмірі 78300,00 грн., то адвокат Цокало Т.М. зазначає, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав докази щодо отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів на суму 12000,00 грн.
Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №103921797 від 22.08.2023 р. в розмірі 17176,42 грн., то адвокат Цокало Т.М. зазначає, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав докази щодо отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» первісного кредитора кредитних коштів на суму 5000,00 грн. за договором про споживчий кредит №103921797 від 22.08.2023 р.
Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит №8862294 від 21.09.2023 р. в розмірі 20170,00 грн., адвокат Цокало Т.М. зазначає, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав докази щодо отримання відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» первісного кредитора кредитних коштів на суму 5000,00 грн. за договором про споживчий кредит №8862294 від 21.09.2023 р.
Відносно договорів факторингу, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», то представник відповідача вказує, що відповідач не визнає факт, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за договорами позики, виходячи з наступного. Витяги з Реєстрів боржників не підписані сторонами. Підтверджуючих документів щодо переходу прав грошової вимоги за договорами факторингу позивачем не було надано (акти прийому-передачі, реєстри прав вимог). Також позивачем не надано доказів сплати ціни продажу за договорами факторингу - оплати за відступлення права вимоги.
У зв'язку з цим, сторона відповідача приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Адвокат Цокало Т.М. зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 9000,00 грн. та просить приєднати відзив ОСОБА_1 до матеріалів справи; відмовити в задоволенні позову; Стягнути з позивача на користь відповідача всі понесені судові витрати.
31.10.2024 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (т.1, а.с. 152-165), в яких просить відзив відповідача залиши ти без задоволення, з огляду на наступне. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Укладаючи вищезазначені договори факторингу сторони обумовили, що будь-яка інформація, що стосується вказаних договорів є суворо конфіденційною. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначених договорів.
Крім того, договори укладені між первісними кредиторами та Відповідачем, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Тобто, ненадання суду першої інстанції окремо визначеного додатку до договорів факторингу не може слугувати підставою для відмови в задоволені позивних вимог в повному обсязі.
Представник позивача зазначає, що частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. При цьому закон не містить конкретного переліку таких доказів. Ні положення статті 512 ЦК України, ні положення статті 517 цього Кодексу не пов'язують факт виникнення у нового кредитора правових вимог у зобов'язанні з передачі документів, які засвідчують правові вимоги, що передаються, і так само не відповідають зобов'язань первісного кредитора передавати нові кредиторові оригінали таких документів. Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов'язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов'язанні […], а не документи, що засвідчують права, які передаються.
У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку Відповідачем не визнавалися недійсними. Отже, відповідні договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорена, а тому вони підлягають до виконання.
З метою надання вичерпної інформації по справі, представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи: копію Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року; витяг з Реєстру боржників №21 від 20.03.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року; платіжну інструкцію №21043 від 26.03.2024 року; витяг з Реєстру боржників №19 від 27.02.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року; платіжну інструкцію №20904 від 27.02.2024 року; копію витягу з Договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року; витяг з Реєстру боржників від 29.04.2024 до Договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року; платіжну інструкцію №21234 від 30.04.2024 року; копію Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; витяг з Реєстру боржників №2 від 29 січня 2024 до Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; витяг з Реєстру боржників №1 від 29 січня 2024 до Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; платіжну інструкцію №20782 від 01.02.2024 року.
Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, позивачем надано виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані Відповідача, інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.
Представник позивача зазначає, що договір факторингу між Первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача.
Також представник позивача вказує, що відповідно до умов кредитного договору та договору позики, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
Тому позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються (Постанова Київського апеляційного суду по справі № 381/1311/23 від 25.06.2024)
Представник позивача звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів стороною захисту не доведена, при цьому сам Відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів, виносячи свою версію подій відносно отримання коштів «за дужки». Тобто, фактично сторона захисту не заперечує факт, але намагається показати, що Позивач не довів його належним чином.
Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо Відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими Позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але скористалися даним правом. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
В письмових поясненнях вказано, що позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. У відповідності до умов Договору факторингу, передача документації, а саме: платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний Боржником, та детальних розрахунків заборгованості по Кредитному договору, по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування, в період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги - надаються Клієнтом за окремим запитом Фактора. З метою надання вичерпної інформації по справі Позивач звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за укладеним договором. Станом на 30 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» не отримало відповідь на запит. Як тільки позивач отримає зазначені документи, вони будуть надіслані до суду окремим клопотанням. Звертають увагу суду на те, що на момент подачі позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано до суду всі наявні документи по кредитним справам, які були передані Первинним кредитором в рамках укладеного Договору факторингу.
Щодо витрат на професійну правничу (правову допомогу), то, представник позивача вважає, що, враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат у сумі 9000,00 грн є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню.
У зв'язку з цим, представник позивача просить суд прийняти до розгляду та долучити до матеріалів цивільної справи письмові пояснення по справі; відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення; позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.
11.11.2024 судом отримано від представника відповідача заперечення на доводи та міркування наданими позивачем в додаткових поясненнях (т.2 а.с.1-9). В даних запереченнях зазначено, що відповідач вважає, що докази надані разом із додатковими поясненнями потрібно відхилити, оскільки вони не були подані в позивачем разом з позовною заявою. Зазначено, що відповідно до ч.1,2 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Представник відповідача зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було подано позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 157290,18 грн., без належних доказів підтвердження дійсної заборгованості відповідача перед позивачем: відсутні квитанції отримання кредитних коштів відповідачем від первісних кредиторів, відсутні сторінки у договорах факторингу (відступлення прав вимоги), відсутні квитанції оплати по договорам факторингу.
Представник відповідача вважає, що докази наявної заборгованості за кредитними договорами необхідно подавати разом з позовною заявою.
За наслідками порушення ч.8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк до розгляду судом не приймаються, крім випадку коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк причин, що не залежали від неї.
Представник відповідача зазначає, що доказування є обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. Звертає увагу суду, що позивачем не надано жодної квитанції отримання кредитних коштів відповідачем від первісних кредиторів: за договором позики №76779999 від 07.08.2023 р. в розмірі 10500,00 грн., договором позики №4634186 від 26.09.2023 р. в розмірі 3000,00 грн., за договором про надання фінансового кредиту №28971-09/2023 від 22.09.2023 р. в розмірі 12000,00 грн., за договором про споживчий кредит №103921797 від 22.08.2023 р. в розмірі 5000,00 грн., за договором про споживчий кредит №8862294 від 21.09.2023 р. в розмірі 5000,00 грн. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Беручи до уваги всі викладені у відзиві факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, сторона відповідача приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Представник відповідача просить суд відхилити доводи позивача, викладені у додаткових поясненнях та не надавати правову оцінку долученим доказам; відмовити в задоволенні позову; стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати.
Представники сторін в судове засідання не зявилися, однак просили розглядати справу без їх участі (т.1, а.с.164; т.2 а.с.15-16).
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Як визначено в ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 07.08.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №76779999. Зазначений договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» (т.1, а.с.12-15).
В п.2 даного договору зазначені основні умови кредитування: сума позики 10500,00 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 2,5%. В п.4 даного договору вказано, що проценти нараховуються щоденно, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою. Відповідно до п.1 договору позики №76779999: позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника. Також в п.28 договору (адреси та реквізити сторін) зазначено рахунок позичальника: НОМЕР_1 (т.1, а.с.12-14). Додатком № 1 до договору позики №76779999 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (т.1, а.с.14-15).
14.06.2021р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за договором позики №76779999 від 07.08.2023. Відповідно до реєстру боржників № 21 від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. сума заборгованості Відповідача становить 29868,76 грн, з яких: 7901,25 грн основна сума боргу, 21967,51 грн заборгованість за відсотками (т.1, а.с.184-185). Також до матеріалів справи було долучено повний текст договору факторингу (т.1, а.с.166-180), а також платіжну інструкцію, що підтверджує проведення оплати за відступлення права вимоги (т.1, а.с.185).
Після відступлення права вимоги позивачем жодних відсотків по договору позики №76779999 від 07.08.2023 не нараховувалося. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача станом на 31.08.2024 становить 29868,76 грн (т.1, а.с.22).
26.09.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем було укладено договір позики №4634186. Зазначений договір укладений у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленням, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію» (т.1, а.с.23).
В п.2 даного договору зазначені основні умови кредитування: сума позики 3000,00 грн, строк позики 30 днів, базова процентна ставка за перший день користування позикою 22,21%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою 3,00%. В п.4 даного договору вказано, що проценти нараховуються щоденно, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою. Відповідно до п.1 договору позики №4634186: позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника. Також в п.28 договору (адреси та реквізити сторін) зазначено рахунок позичальника: НОМЕР_1 (т.1, а.с.23-25). Додатком № 1 до договору позики №4634186 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (т.1, а.с.25-26).
14.06.2021р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за договором позики №4634186 від 26.09.2023. Відповідно до витягу реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р. сума заборгованості Відповідача становить 11775,00 грн., з яких: 3000,00 грн. основна сума боргу, 8775,00 грн. заборгованість за відсотками. Також до матеріалів справи додано акт прийому-передачі реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (т.1, а.с.27-32), повний текст договору факторингу (т.1, а.с.166-180), реєстр боржників № 19 (т.1, а.с. 187-190) а також платіжні інструкції, що підтверджують проведення оплати за відступлення права вимоги (т.1, а.с.191-193).
Після відступлення права вимоги позивачем жодних відсотків по договору позики №4634186 від 26.09.2023 не нараховувалося. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача станом на 31.08.2024 становить 11775,00 грн (т.1, а.с.33).
22.09.2023р. між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Відповідачем укладено кредитний договір (договір про надання фінансового кредиту) №28971-09/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача (п.8 кредитного договору) (т.1, а.с.39-41).
В п. 1.1 даного договору вказано суму кредиту 12000,00 грн. Пунктом 1.2 передбачено, що кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 22.09.2023. Процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 договору). Відповідно до п.1.5 договору, клієнт зобов'язується сплачувати проценти кожні 25 днів. В п. 1.6 договору зазначено, що кредит надається клієнту у безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (т.1, а.с.39). Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №28971-09/2023 від 22.09.2023 є Графік платежів (т.1, а.с.42). Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту (т.1, а.с.43-44).
29.04.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та Позивачем укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №28971-09/2023 від 22.09.2023р. Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 сума заборгованості Відповідача становить 78300,00 грн., з яких: 12000,00 грн. основна сума боргу, 66300,00 грн. заборгованість за відсотками. До матеріалів справи також долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29042024 від 29.04.2024, повний текст договору факторингу, реєстр боржників, а також платіжну інструкцію, що підтверджує проведення оплати за відступлення права вимоги (т.1, а.с.45-49, 194-209, 210-213, 214).
Після відступлення права вимоги позивачем жодних відсотків по договору №28971-09/2023 від 22.09.2023 не нараховувалося. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача станом на 31.08.2024 становить 78300,00 грн (т.1, а.с.50).
22.08.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем укладено кредитний договір (договір про споживчий кредит) № 103921797. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (т.1, а.с.43-58).
В п.1.2 даного договору зазначено суму кредиту 5000,00 грн. Строк кредиту становить 120 днів з 22.08.2023 (п.1.3 договору), пільговий період складає 30 днів, поточний період складає 90 днів. Процентна ставка за користування кредитом - 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2, п.1.5.3 договору). Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в сумі 350,00 грн. Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в сумі 500,00 грн. В.п.2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 (т.1, а.с.53-54).
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 103921797 від 22.08.2023 є Графік платежів (т.1, а.с.58). Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту (т.1, а.с.59) та заяву на отримання кредиту, в якій зазначено номер платіжної карти позичальника (т.1, а.с.60).
21.09.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем укладено кредитний договір № 8862294. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (а.с.62-67).
В п.1.2 даного договору зазначено суму кредиту 5000,00 грн. Строк кредиту становить 120 днів з 21.09.2023 (п.1.3 договору), пільговий період складає 30 днів, поточний період складає 90 днів. Процентна ставка за користування кредитом - 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2, п.1.5.3 договору). Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в сумі 350,00 грн. В.п.2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_3 (т.1, а.с.62-63).
Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 8862294 від 21.09.2023 є Графік платежів (т.1, а.с.67). Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту (т.1, а.с.68) та заяву на отримання кредиту, в якій зазначено номер платіжної карти позичальника (т.1, а.с.69).
29.01.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та Позивачем укладено договір факторингу №29012024 у відповідності до умов якого до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №8862294 від 22.09.2023р. та кредитним договором №103921797 від 22.08.2023р. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 сума заборгованості Відповідача становить 20170,00 грн., з яких: 5000,00 грн. основна сума боргу, 14820,00 грн. заборгованість за відсотками, 350,00 грн. заборгованість за комісією. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 сума заборгованості Відповідача становить 17176,42 грн., з яких: 3950,00 грн. основна сума боргу, 12726,42 грн. заборгованість за відсотками, 500,00 грн. заборгованість за комісією. До матеріалів справи також долучено акти прийому-передачі реєстрів боржників №1 та №2 за договором факторингу №29012024 від 29.01.2024 (т.1, а.с.71-76), повний текст договору факторингу (т.1, а.с.215-230), реєстри боржників №1 та №2 (т.1, а.с.231-234, 235-238), а також платіжні інструкцію, що підтверджує проведення оплати за відступлення права вимоги (а.с.239).
Після відступлення права вимоги позивачем жодних відсотків по договору про споживчий кредит № 103921797 від 22.08.2023 не нараховувалося. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача станом на 31.08.2024 становить 17176,42 грн (т.1, а.с.61).
Також після відступлення права вимоги позивачем жодних відсотків по договору про споживчий кредит №8862294 від 22.09.2023 не нараховувалося. Згідно наданого позивачем розрахунку, сума боргу відповідача станом на 31.08.2024 становить 20170,00 грн (т.1, а.с.70)
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем в електронній формі було укладено з первісними кредиторами (кредитодавцями): договір позики № 76779999 від 07.08.2023; договір позики № 4634186 від 26.09.2023; кредитний договір № 28971-09/2023 від 22.09.2023; кредитний договір № 103921797 від 22.08.2023; кредитний договір № 8862294 від 22.09.2023.
Відповідно до умов вищезазначених п'ятьох кредитних договорів (договорів позики), кошти надавалися відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної відповідачем. Номер банківської карти зазначався відповідачем в усіх п'ятьох кредитних договорах (договорах позики).
Суд звертає увагу, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у первинних кредитодавців, у зв'язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею.
Тому, позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що наведена позивачем теза про отримання відповідачем грошових коштів за умовами кредитних договорів позивачем не доведена, при цьому сам відповідач не визнає і одночасно не заперечує факт отримання грошових коштів. Тобто, фактично відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, але намагається показати, що позивач не довів його належним чином.
Суд при розгляді справі оцінює сукупно як матеріали справи надані сторонами, так і процесуальну поведінку сторін.
Велика Палата ВС у свої практиці неодноразово підкреслювала, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.
Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів.
Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Однак жодних розрахунків, контррозрахунків сум заборгованості за кредитами відповідачем суду не надано.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Крім того, договори укладені між первісними кредиторами та відповідачем у встановленому порядку також недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Таким чином, оскільки відповідачем не заперечується факт отримання кредитних коштів, дослідивши наявні матеріали справи суд прийшов до висновку про наявність заборгованості відповідача за вищевказаними п'ятьма кредитними договорами (договорами позики).
Щодо договорів факторингу, то судом встановлено наступне.
У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом."
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Набуття права вимоги позивача до відповідача згідно кредитних договорів підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, зокрема договорами факторингу, реєстрами боржників, платіжними дорученнями.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.
Враховуючи, що відповідач не оспорив, не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презумується. Отже, відповідні договори факторингу є чинними.
З матеріалів справи вбачається, що договори факторингу укладено у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови, при їх укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини, а тому вони підлягають до виконання.
Після відступлення прав грошової вимоги, відповідачем не було здійснено жодної оплати на погашення боргу перед позивачем. Це підтверджується розрахунками заборгованості, наданими позивачем (т.1, а.с.22, 33, 50, 61, 70). Відповідачем даний факт не спростовується та не заперечується.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості (яка наявна станом на 31.08.2024) у загальному розмірі 157290,18 грн, в тому числі за:
- договором позики № 76779999 в розмірі 29868,76 грн з яких: 7901,25 грн заборгованості за основною сумою боргу; 21967,51 грн заборгованості за відсотками;
- договором позики № 4634186 в розмірі 11775,00 грн з яких: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 8775,00 грн заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 28971-09/2023 в розмірі 78300,00 грн з яких 12000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 66300,00 грн заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 103921797 в розмірі 17176,42 грн з яких 3950,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 12726,42 грн заборгованості за відсотками; 500,00 грн заборгованості за комісією;
- кредитним договором № 8862294 в розмірі 20170,00 грн з яких 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 14820,00 грн заборгованості за відсотками; 350,00 грн заборгованості за комісією.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3028,00 гривень судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи 35625014, місцезнаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ІВАN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість у загальному розмірі 157290,18 грн, в тому числі за:
- договором позики № 76779999 в розмірі 29868,76 грн з яких: 7901,25 грн заборгованості за основною сумою боргу; 21967,51 грн заборгованості за відсотками;
- договором позики № 4634186 в розмірі 11775,00 грн з яких: 3000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 8775,00 грн заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 28971-09/2023 в розмірі 78300,00 грн з яких 12000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 66300,00 грн заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 103921797 в розмірі 17176,42 грн з яких 3950,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 12726,42 грн заборгованості за відсотками; 500,00 грн заборгованості за комісією;
- кредитним договором № 8862294 в розмірі 20170,00 грн з яких 5000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 14820,00 грн заборгованості за відсотками; 350,00 грн заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ідентифікаційний код юридичної особи 35625014, місцезнаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ІВАN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») суму сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 14.11.2024.
Головуючий