Справа № 344/8420/24
Провадження № 2/344/2467/24
14 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заставний Роман Андрійович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заставний Роман Андрійович звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Позов мотивований тим, що 12.11.2022 року в Івано-Франківській обл., Івано-Франківському р-ні, с. Угринів на автодорозі Н-09 зі сполученням «Мукачево-Львів» км 314, відбулася дорожньо- транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "RENAULT TRAFІК», р.н. НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер. Постановою слідчого ВП №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Приймак Л.Я., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022091250000245 від 13.11.2022 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Оскільки Позивач є донькою по відношенні до загиблого, у зв'язку із його смертю Позивачу спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених нею моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати її довготривалий час, які продовжують тривати і ніколи не закінчаться.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "RENAULT TRAFIK», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ", відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_3 є двоє дітей загиблого. На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 гривні. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400,00 грн., виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, дорівнює 40200,00 грн.
Проте, на думку позивача, таких розмір страхового відшкодування моральної шкоди не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди. Отже, позивач, враховуючи глибину вже перенесених моральних страждань, оцінює моральну шкоду в 150 000,00 грн, з яких різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить 109 800,00 грн. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 109 800,00 грн. моральної шкоди.
17.05.2024 року від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що належним відповідачем за даним позовом є АТ "СК "МЕГА-ГАРАНТ". Вказав, що ним не вчинено жодного кримінального правопорушення чи іншого правопорушення, що унеможливлює стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 109 800 грн. У постанові про закриття кримінального правадження констатовано, що ДТП трапилось з вини пішохода, який порушив ПДР України та знехтував заходами безпеки дорожнього руху. Враховуючи, що ДТП сталося внаслідок умислу потерпілого, вважає, що стягнення з нього моральної шкоди у визначеному розмірі суперечить принципу розумності та справедливості, є необгрунтованим та спричинить надмірний тягар відповідальності особи, чия вина не була встановлена. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі(а.с.28-31).
24.05.2024 року предстаник позивача подав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав, просив задоволити (а.с.36-39).
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задоволити.
Відповідач подав заяву, про розгляд справи без його участі, просив врахувати відзив на позов при ухваленні рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , батьками якої зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 02.01.1989 року (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 15.11.2022 року (а.с.13).
13.11.2022 року за фактом настання ДТП, яке мало місце 12.11.2022 року на автодорозі Н-09 зі сполученням «Мукачево-Львів» км 314, що проходить по вул.Калуське шосе в с.Угринів Угринівської ТГ, за участю водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на ОСОБА_3 внаслідок якого пішохід ОСОБА_3 госпіталізований до КНП «ОКЛ ІФ ОР», де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091250000245 з кваліфікацією по статті 286 частина 2 КК України та розпочато досудове розслідування (а.с.9).
Постановою слідчого ВП №1 (м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Приймака Л.Я. від 31.12.2022 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022091250000245 від 13.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.10-12).
Із зазначеної постанови вбачається, що 12.11.2022 близько 20:15 год на автодорозі Н-09 зі сполученням "Мукачево-Львів", що проходить по вул.Калуське шосе в с.Угринів Угринівської ТГ, водій автомобіля марки Renault Trafic реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, підіймався з проїзної частини. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 травмований, госпіталізований до КНП "ОКЛІФ ОР", де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Також із зазначеної постанови вбачається, що причиною настання ДТП стали такі обставини даної події при яких пішохід ОСОБА_3 , перебував на проїзній частині дороги, опинився в полі зору водія автомобіля марки Renault Trafic ОСОБА_2 на такій відстані, яка була вже недостатньою для попередження даної ДТП, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування (при швидкості 75 км/год. зупиночний шлях автомобіля становить 63,12 - 60,61 м., при швидкості 50 км/год. зупиночний шлях автомобіля становить 35,71 - 34,00 м, а небезпека для руху водію виникає на відстані 22,8 м.).
В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, вбачається невідповідність дій пішохода ОСОБА_3 технічним вимогам п.п.4.4, 4.8 та 4.14 а) і б) ПДР України, а саме: п. 4.4., в якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи (змінено 11.11.2020); п. 4.8, згідно з яким якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упезниться у відсутності небезпеки; п. 4.14, де вказано, що пішоходам забороняється: а) переходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; г) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов"язано із забезпеченням безпеки дорожного руху.
Враховуючи те, що причиною даної ДТП було те, що пішохід ОСОБА_3 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не використовуючи світлоповертальні елементи на одязі, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе, перебував на проїзній частині дороги, поза межами пішохідного переходу, тим самим створивши небезпеку (перешкоду) для руху водію ОСОБА_2 на такій відстані до його автомобіля, яка була недостатньою для попередження даної ДТП, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування (а.с.10-12).
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.09.2024 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», місцезнаходження: м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 410 (три тисячі чотириста десять) гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) гривень 00 копійок. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», місцезнаходження: м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 13 083(тринадцять тисяч вісімдесят три) гривні 00 копійок. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», місцезнаходження: м.Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. В решті вимог позову відмовлено (а.с.83-92).
Звертаючись з даним позовом, дочка померлого просила стягнути з відповідача на свою користь по 109 800,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька.
Положеннями ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою, другою ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом з цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Як встановлено судом, смерть ОСОБА_3 настала від тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем, належним відповідачу, при цьому вина та протиправність дій ОСОБА_2 відсутні, оскільки смерті потерпілого сприяла його власна необережність.
Так, судом встановлено, що дорожно-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України пішоходом ОСОБА_3 , який не виділивши себе в темну пору доби та не переконався у відсутності небезпеки для себе, переходив проїзну частину автодороги у невстановленому місці.
Матеріали справи не містять, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Відсутність вини водія автомобіля та закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивач є дочкою загиблого, тому моральна шкода заподіяна позивачу смертю її батька підлягає відшкодуванню.
Разом з цим, встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 є потрапляння під автомобіль, у зв'язку з його власною грубою необережністю, суд вважає, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.
Згідно з ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України та враховує глибину та тривалість моральних страждань позивача, яку вона зазнала внаслідок передчасної смерті її батька, характер та тривалість їх немайнових втрат, порушення способу її життя, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, та зважаючи на невідворотність завданої шкоди.
Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Водночас, враховуючи той факт, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок його необережності, причиною нещасного випадку є невиконання ним вимог ПДР, а також те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.09.2024 року стягнуто з страхової компанії суму страхового відшкодування, у зв'язку із чим, суд вважає за можливе зменшити розмір, який просить позивач стягнути з відповідача на відшкодування завданої їй смертю батька моральної шкоди, та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 50 000 грн., такий розмір відповідає принципам розумності та справедливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1193 ЦК України, ст.4, 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Заставний Роман Андрійович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч ) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка: Повний текст рішення виготовлено 15.11.2024 року
Суддя Пастернак І.А.