Справа №: 343/1878/24
Провадження №: 2/343/613/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2024 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Лицура І.М.,
секретаря судового засідання - Бойків В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив припинити стягнення з нього аліментів на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачкою ОСОБА_2 вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу близько 13 років. За час спільного проживання в них народилося п'ятеро дітей: сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка та діти проживали разом з ним у його будинку в АДРЕСА_1 . Спочатку їхнє сімейне життя складалося добре, однак згодом між ним та відповідачкою почали виникати постійні конфлікти та сварки через різні поглядами на сімейне життя та відносини. Відповідачка почала нехтувати сімейними цінностями, систематично зловживати алкоголем, зраджувати йому в подружній вірності, не приділяти достатньої уваги вихованню їхніх дітей. Саме зловживання спиртними напоями стало причиною того, що між ними припинилися сімейні відносини. Відповідачка продовжувала вести аморальний спосіб життя, неодноразово притягувалася Долинським районним судом Івано-Франківської області до адміністративної відповідальності, зокрема, 11.10.2019 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, 05.09.2022 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді попередження, а 10.07.2023 року та 23.11.2023 року - за ч. 2 ст. 184 КУпАП й накладено стягнення у вигляді штрафу. В жовтні 2023 року ОСОБА_2 зібрала речі та переїхала жити в с.Гошів до свого нового співмешканця ОСОБА_9 , при цьому забравши з собою трьох дітей, де на даний час вона і проживає. Натомість з ним залишися жити двоє синів близнята ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яким по 11 років. Згодом, не витримавши знущань, які чинила відповідачка у стані алкогольного сп'яніння, двоє дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 також втекли жити до нього, а з відповідачкою залишилася лише наймолодша дочка ОСОБА_8 . Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2024 року з відповідачки стягнуто на його користь аліменти на утримання 4 неповнолітніх дітей, а рішенням цього ж суду від 20.05.2024 року з нього на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_5 до нього зателефонувала відповідачка і повідомила, що ОСОБА_8 дуже хвора і перебуває в реанімації. Він відразу поїхав до лікарні, де купляв всі необхідні ліки та був з дитиною в медичному закладі 4 дні. Дочка була у важному та занедбаному стані, хворіла на анемію та педикульоз. ОСОБА_2 до дитини в лікарню жодного разу не навідалася. 27 травня 2024 року після виписки він забрав дитину до себе додому і з того часу всі 5 його неповнолітніх дітей проживають разом з ним. Отже, з жовтня 2023 року відповідачка ніяким чином не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не проявляє заінтересованості в подальшій їхній долі, не спілкується з ними, що необхідно для їхнього нормального самоусвідомлення, не дбає про розумово-освітній розвиток дітей, а особливо наймолодшої дочки ОСОБА_8 , яку необхідно вчити говорити, розширювати знання і світогляд. Більш того, ОСОБА_2 за період з січня 2024 року жодного разу не сплатила присуджених аліментів. Все це свідчить про те, що відповідачка свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться ні вихованням дітей, ні їх матеріальним забезпеченням. Оскільки наймолодша дитина ОСОБА_8 з 27 травня 2024 року проживає разом з ним, перебуває на повному його утриманні, тобто змінилися обставини, що впливають на стягнення аліментів, то є всі підстави для припинення примусового стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання цієї дитини, починаючи часу, коли дитина перестала проживати з відповідачкою.
В судове засідання позивач та його представник згідно ордера на надання правничої допомоги серії АТ № 1077473 від 20.08.2024 року (а.с. 24) адвокат Кажук В.Б. не з'явилися, останній подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, де вказав, що позов вони підтримують та просять його задоволити, не заперечують щодо ухвалення судом заочного рішення (а.с. 34,39).
Відповідачка відзиву на позов не подавала, в судове засідання повторно не з'явилася та не повідомила про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи була належно повідомлена у встановленому законом порядку шляхом направлення їй судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення від 21.08.2024 року та 19.09.2024 року (а.с. 33,36), які повернулися до суду без вручення адресату в зв'язку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про відмову від їх отримання. Також ОСОБА_2 викликалася в судове засідання шляхом поміщення оголошення про виклик її до суду на офіційному сайті Долинського районного суду Івано-Франківської області 28.10.2024 року (а.с. 37,38).
За таких обставин суд 15.11.2024 року постановив ухвалу про заочний розгляд даної справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 179 Сімейного кодексу України передбачано, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно ст. 180 даного кодексу, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 СК України).
Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Це також кореспондується з положеннями ст. 273 Сімейного кодексу України, згідно з якою якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів. При цьому, обов'язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі проживали в цивільному шлюбі, у якому в них народилося 5 дітей: сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 від 10.08.2010 року, серії НОМЕР_2 від 18.12.2012 року, серії НОМЕР_3 від 18.12.2012 року, серії НОМЕР_4 від 13.10.2011 року та серії НОМЕР_5 від 27.04.2021 року (а.с. 5-9).
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2024 року (а.с. 12-18) встановлено, що неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом з батьком в АДРЕСА_1 , тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 присуджено стягнення аліментів на утримання цих дітей в розмірі 1/2 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 05.01.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року (а.с. 19-21), з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.04.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Як ствердив в судовому засіданні позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 він привіз дочку ОСОБА_8 до лікарні, яка була у важному та занедбаному стані, хворіла на анемію та педикульоз. Він купляв для дитини всі необхідні ліки та був з дочкою на стаціонарному лікуванні 4 дні. Коли ОСОБА_8 виписали з лікарні 27.05.2024 року, остання стала проживати разом з ним.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 872 (а.с. 11) вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 24.05.2024 року по 27.05.2024 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» дитячого стаціонарного відділення з палатою інтенсивної терапії з діагнозом: білково-енергетична недостатність, анемія ІІ ст., педикульоз, хімічний опік кон'юктиви очей. Згідно анемнезу захворювання, дитину до лікарні привіз батько, який забрав її у матері, яка зловживає алкоголем.
Згідно акту про фактичне місце проживання № 268 від 16.06.2024 року (а.с. 10), складеного депутатом Вигодської селищної ради О.Якимів в присутності сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , окрім дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 проживають також: сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком за вказаною адресою з 27.05.2024 року, тобто після закінчення перебування дитини на стаціонарному лікуванні.
За таких обставин стягнення аліментів з позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , яка з 27 травня 2024 року проживає з ним.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
За таких обставин,враховуючи, що з 27 травня 2024 року неповнолітня дочка сторін по справі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, однак існує обов'язкове до виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року, яким з позивача на даний час стягуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утриманні цієї дитини, суд дійшов висновку про те, що заявлений позов слід задоволити та припинити стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини згідно вищевказаного рішення суду.
При цьому, беручи до уваги, що аліменти є поточними місячними платежами для забезпечення потреб дитини, суд вважає, що з метою уникнення необґрунтованого перерахування відповідачці аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала, а знаходилась в позивача, стягнення аліментів з нього повинно бути припинено з дня, коли дитина почала проживати з батьком, тобто з 27.05.2024 року.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 179-181,183,192,267-273 Сімейного кодексу України, Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», керуючись ст.ст. 259,263-265,273,280-282 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Припинити з 27 травня 2024 року стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень та 20 копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Долинським РС УДМС України в Івано-Франківській області 07.09.2016 року.
Відповідачка: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: 77520, Івано-Франківська область Калуський район с.Гошів, РНОКПП: НОМЕР_8 .
Суддя: