Справа № 344/18681/24
Провадження № 2/344/4419/24
12 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Домбровської Г.В.,
секретаря Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач»), в якому просила стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в твердій грошовій сумі 4 000 грн. щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Відповідачем не надається в належному розмірі в добровільному порядку матеріальна допомога на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із матір'ю.
Оскільки утримання дитини такого віку потребує значних коштів, а Позивач не здатна в повній мірі цього забезпечити, враховуючи те, що Відповідач в належному порядку відмовляється надавати кошти на утримання дитини, однак має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітній дитині, ОСОБА_3 , звернулася до суду з даним цивільним позовом.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій просив стягувати з нього аліменти в мінімальному розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.03.1996 року, актовий запис №2 .
У шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.12).
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20.03.2023 року шлюб між сторонами розірвано. ( а.с.13).
Позивач зазначила, що Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дитини не надає, попри те, що він є працездатною, здоровою особаю, що дає йому можливість працювати та утримувати дитину.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Як зазначила в позовній заяві Позивач, станом на сьогоднішній день неповнолітня дитина перебуває на її утриманні, в той же час Відповідач, як батько дитини, належної, на її думку, участі у її утриманні та вихованні не приймає.
Враховуючи вищевикладене, та те, що Відповідач є працездатним чоловіком, інших утриманців не має, Позивач просила стягувати з Відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в твердій грошовій сумі 4 000 грн. щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».
Порядок визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі визначено статтею 184 СК України.
Так, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина 1 статті 184 СК України).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, Суд дійшов висновку про доцільність стягування з Відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі 3 000 грн. щомісячно з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення дитиною повноліття, оскільки даний розмір аліментів відповідає інтересам дитини, а також відповідає обов'язку батька на утримання дитини.
При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина проживає разом з Позивачем. Також Судом враховано, що Відповідач є працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні не має, і спроможний платити аліменти на утримання неповнолітньої дитини у відповідному розмірі.
Доказів, які б спростовували вищевказане, Відповідачем Суду подано не було, а Судом таких обставин не встановлено.
Визначений Судом розмір аліментів у розмірі 3 000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, за висновком Суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров'я та матеріального становища дитини, а також з точки зору стану здоров'я, матеріального становища та сімейних обставин Відповідача.
Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень;
Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 3 000 грн. щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття, з моменту звернення до суду з цим позовом 15 жовтня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з Відповідача слід стягнути 1211,20 грн. судового збору в дохід держави.
Щодо вимог позивача про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу, то суд зазначає таке.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 174, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,- задовольнити частково.
2. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в твердій грошовій сумі 3 000 грн. щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття, для дитини відповідного віку, починаючи з 15 жовтня 2024 року, та до досягнення дитиною повноліття.
3. В задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено і підписано 13.11.2024 року.
Суддя Домбровська Г.В.