Справа №: 343/2250/24
Провадження №: 2/343/720/24
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
15 листопада 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -
Позивачка ОСОБА_1 11 жовтня 2024 року звернулась в Долинський районний суд Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить ухвалити рішення, яким:
розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 24 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №155;
неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з нею;
при розірвання шлюбу прізвище їй не змінювати.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 24 липня 2015 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №155.
За час шлюбу них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився один син, ОСОБА_3 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та поваги один до одного. Постійні сварки призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми. Тривалий час вони не проживають разом, тому можливості зберегти сім'ю немає.
За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та інтересам дитини (а.с.1).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024, цивільна справа № 343/2250/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.9).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/2250/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 31 жовтня 2024 року (а.с.10).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2024 закрито провадження у справі за позовом № 343/2250/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та призначено справу до розгляду по суті на 15.11.2024 (а.с.22).
Позивачка ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити, не заперечила проти винесення заочного рішення. Додатково пояснила, що з відповідачем по справі вони не проживають разом та не ведуть спільного господарства біля семи років. На протязі цього часу ОСОБА_2 до них з сином жодного разу не приходив, долею сина не цікавиться, будь-якої матеріального допомоги на його утримання не надає. Вона категорично настоює на розірванні шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 , в судові засідання на виклики не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час та місце їх проведення був належним чином повідомлений судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою: dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с.12-13, 24-25) та надсилання рекомендованої кореспонденції за адресою його реєстрації - АДРЕСА_1 (а.с.19), які повернулись до суду з відміткою про причини повернення/досилання: “Адресат відсутній за вказаною адресою“ (а.с.16-17, 26). Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 , у встановлений Законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Cуд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.
У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 24.07.2015 (а.с.6) свідчить про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 24 липня 2015 року був укладений шлюб, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №155. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка “ ОСОБА_5 », дружини “ ОСОБА_5 ».
Від спільного проживання у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився син ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 а.с.7).
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім'ї.
Позивачка не бажає зберегти сім'ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають на протязі семи років окремо, їх сім'я розпалася.
Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).
Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Вирішуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Відповідно до положень ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.
Суд, враховуючи вік малолітньої дитини ОСОБА_3 , те, що дитина фактично проживає разом з мамою, позивачкою по справі ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що після розірвання шлюбу малолітнього сина сторін по справі ОСОБА_6 , слід залишити із позивачкою.
Позивачка просить також після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 їй не змінювати, що, відповідно до ст. 113 СК України, є її правом .
Беручи до уваги волевиявлення позивачки щодо розірвання шлюбу, відсутності заперечень з сторони відповідача ОСОБА_2 , а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх дитини порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити, шлюб між сторонами розірвати, малолітню дитину залишити проживати з матір'ю, прізвище якій після розірвання шлюбу залишити без змін.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України. При цьому враховує, що позивачка просить судові витрати по справі залишити за нею та з відповідача не стягувати.
На підставі викладеного, ст. ст. 24,56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 липня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №155- розірвати.
Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: