Єдиний унікальний номер 341/2167/24
Номер провадження 3/341/548/24
14 листопада 2024 року місто Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
установив
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07 жовтня 2024 року № 3241 ОСОБА_1 вчинив порушення порядку провадження господарської діяльності за наступних обставин.
09 жовтня 2024 року о 14 годин 54 хвилин у м. Галичі ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке полягало у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації фізичними особами, а саме надання послуг з перевезення пасажирів за допомогою таксі маршрутом з м. Галича до смт. Більшівці (до переїзду), чим порушив ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України. Такі дії кваліфіковано за частиною 1 статті 164 КУпАП.
Розгляд справи призначено на 14.11.2024 з повідомленням особи телефонограмою, яку особа прийняла.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибув.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП справу може бути розглянуто за відсутності особи лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Правопорушення, передбачене статтею 164 КУпАП не входить до переліку справ, передбачених частиною 2 статті 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому, враховуючи неявку ОСОБА_1 , відсутність від нього клопотання про відкладення розгляду справи, а також повідомлення його про розгляд справи, суддя вважає за можливе справу розглядати без участі особи.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на кримінально-правовий зміст справ про адміністративні правопорушення. Це свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на вид і розмір стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на переконання судді ця справа належить до такої категорії проваджень.
Надаючи правову оцінку наявним матеріалам справи про адміністративне правопорушення, суддя виходить з наступного.
Статтею 7 КУпАП установлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Зі змісту протоколу вбачається, що дії особи кваліфіковано як «провадження господарської діяльності без державної реєстрації фізичними особами, а саме надання послуг по перевезенню пасажирів за допомогою таксі». Такі дії визначено як порушення вимог ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 128 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
У ч. 1 ст. 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Суддя звертає увагу, що жодна з указаних у протоколі стороною обвинувачення норм ГК України не містить положень про обов'язок особи здійснити «державну реєстрацію фізичними особами під час надання послуг по перевезенню пасажирів за допомогою таксі».
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.
Надаючи правову оцінку протоколу про адміністративне правопорушення № 3241 як доказу, суддя виходить з такого.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні в справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Суддя на виконання вимог ст. 278 КУпАП констатує недоліки протоколу про адміністративне правопорушення в частині викладу об'єктивної сторони діяння, передбаченого ч. 1 статті 164 КУпАП.
Так, зі змісту протоколу від 07 жовтня 2024 року № 3241 не зрозуміло, яку, на думку посадової особи, зобов'язана була здійснити реєстрацію фізична особа - ОСОБА_1 .
Крім того, у протоколі від 07.10.2024 зазначено, що правопорушення здійснено 09.10.2024.
Також, суддя ураховує, що об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, законодавець визначає суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
У статті 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин до справи долучено єдиний доказ вини ОСОБА_1 - акт від 07.10.2024 № 091224 (далі - Акт перевірки).
У пункті 2.2.20 Акта перевірки зазначено наступне. До початку перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію, а саме проведено розрахунок готівкою в розмірі 150,0 грн гр. ОСОБА_1 . Будь-яких розрахункових документів гр. ОСОБА_1 не надано за надану послугу з перевезення у авто. Відповідно до наявних баз даних ДПС України гр. ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС як суб'єкт господарювання не перебуває.
Аналіз змісту Акта перевірки і протоколу про адміністративне правопорушення дають підстави для висновку про те, що суть висунутого ОСОБА_1 обвинувачення з боку посадової особи ДПС України полягає у провадженні ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, а саме провадження підприємницької діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів за допомогою таксі.
Факт не підписання («відмовився») особою Акта перевірки та протоколу суддя розцінює як невизнання ОСОБА_1 пред'явленого йому обвинувачення.
Суддя констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу, окрім Акта перевірки, в якому, також, викладена лише позиція посадової особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З огляду на приписи статті 251 КУпАП, суддя зазначає про відсутність будь-яких фактичних даних у справі, на підставі яких під час цього провадження можна було б установити, що ОСОБА_1 , зокрема 07.10.2024, провадив саме підприємницьку діяльність, від якої отримав прибуток, а головне що особа здійснювала (здійснює) перевезення пасажирів систематично на платній основі. Так, вказівка лише в Акті перевірки на передачу особі разово за поїздку 150,0 грн не може свідчити про системне надання ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів. Тоді як відсутність будь-якої фіксації передачі особі коштів за перевезення пасажирів (фото, відео, показання свідків тощо) ставить під обґрунтований сумнів правдивість викладених у протоколі та Акті перевірки обставин.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення та відсутній склад правопорушення в цілому. Обов'язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення.
До справи не долучено жодного належного доказу про те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів, у результаті перевезення отримав від вказаного виду діяльності дохід, здійснює діяльність з перевезення пасажирів на платній основі систематично, що є невід'ємними ознаками здійснення саме господарської (підприємницької) діяльності.
З огляду на викладене, надані суду матеріали не містять об'єктивних та фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, дані протоколу і Акта перевірки є недостатніми та неналежними доказами вчинення ОСОБА_1 вказаного порушення.
При цьому протокол, як акт обвинувачення, містить суттєві недоліки, зокрема в частині викладення об'єктивної сторони правопорушення та зазначення дати вчинення відповідного порушення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки на підставі належних, достатніх і допустимих доказів не установлено, що ОСОБА_1 07.10.2024 здійснював перевезення пасажирів, здійснюючи при цьому господарську (підприємницьку) діяльність, від якої отримав дохід, не установлено, що ОСОБА_1 провадить таку діяльність систематично, то суддя дійшов висновку про недоведення наявності в діях особи складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Таким чином, оцінивши докази, доходжу висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх і переконливих даних щодо об'єктивної сторони правопорушення, за яким складено протокол стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 164, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суддя
постановив
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її прийняття.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ