Справа № 206/5715/24
Провадження № 1-кс/206/1122/24
13.11.2024м. Дніпро
Слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання дізнавача СД відділення поліції № 1 ДРУП № 2 в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024047230000016 від 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України,
До Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшло клопотання дізнавача СД відділення поліції № 1 ДРУП № 2 в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024047230000016 від 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, яке обґрунтовано тим, що 01.11.2024 приблизно о 10 годині 15 хвилин неподалік буд. АДРЕСА_1 було зупинено транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », під керуванням гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході проведення поверхневої перевірки вказаного транспортного засобу було виявлено ознаки механічного втручання в номери вузлів та агрегатів, а саме ознаки кустарного нанесення VIN ідентифікатора транспортного засобу, нерівномірну товщину та глибину різу VIN, нерівномірність розподілу шрифту. 01.11.2024 в період часу з 10 години 40 хвилин по 11 годину 20 хвилин слідчим СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проведено огляд місця події на ділянці місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено вищевказаний транспортний засіб, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Для підтвердження або спростування факту вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 290 КК України, виникла об'єктивна необхідність у накладенні арешту з метою позбавлення можливості розпоряджатися будь-яким чином використовувати майно, а саме: транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору, серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , а також ключ від вищевказаного транспортного засобу.
У судовому засіданні дізнавач підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , у судовому засіданні просила задовольнити частково клопотання, та надати їй право користуватися транспортним засобом.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сектором дізнання ВП № 4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеного 02.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024047230000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Згідно копії протоколу огляду місця події від 01.11.2024, в присутності понятих, слідчим СВ відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проведений огляд місця події на ділянці місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору, який направлений на спеціальний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключ від транспортного засобу.
Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи щодо встановлення власника транспортного засобу вбачається, зокрема копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору, зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно п.1 ч.2, ч.3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.7 ч.2. ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Постановою дізнавача від 02.11.2024 вказане вилучено майно, визнано речовим доказом.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 є належним користувачем відповідно до діючого законодавства, яка придбала вищевказаний транспортний засіб з метою користування.
Щодо визначення зберігання речових доказів, слідчий суддя звертає увагу, що нормами КПК України не передбачено повноваження слідчого судді визначати місце зберігання речових доказів, на які накладено арешт.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, не передбачено, що під час досудового розслідування місце зберігання речового доказу визначається рішенням слідчого судді.
Із зазначеного можна зробити висновок, що під час досудового розслідування зберігання речових доказів, наданих стороні обвинувачення, покладається на зазначену сторону.
При цьому, частиною 7 статті 100 КПК України визначено, що слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, а саме: для вирішення питання про знищення речового доказу, його передання для реалізації чи технологічної переробки.
Отже, діючим законодавством не передбачено звернення слідчого (дізнавача) чи прокурора до слідчого судді з клопотанням про визначення (зміну) місця зберігання речового доказу, а також покладення рішенням слідчого судді відповідальності за зберігання речових доказів.
Слідчий суддя звертає увагу, що положення КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19 листопада 2012 р. № 1104, саме на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази, покладено під час досудового розслідування обов'язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.
Виходячи з наведеного, вирішення питання про місце зберігання речових доказів не входить до компетенції слідчого судді, всі питання щодо зберігання речових доказів під час досудового розслідування мають прийматися стороною обвинувачення з урахуванням норм законодавства.
Таким чином, оцінивши досліджені докази в сукупності, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що тимчасове вилучене у ОСОБА_4 майно є речовими доказами по даному кримінальному провадженню і тому доводи дізнавача про необхідність арешту вказаного майна з метою збереження речових доказів є обґрунтованими, у зв'язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.
Визначаючи спосіб арешту майна, слідчий суддя вважає, що визначений дізнавачем спосіб арешту майна, а саме позбавлення права розпорядженням майном є необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню.
При цьому слідчий суддя, дотримуючись приписів п.5 ч.2 та ч.4 ст.173 КПК, враховує розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В той час слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України якщо в подальшому у застосуванні арешту відпаде потреба, володілець майна може звернутись з відповідним клопотанням про скасування арешту майна до слідчого судді під час досудового розслідування або до суду під час судового провадження.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40-1, 98, 132, 167, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання дізнавача СД відділення поліції № 1 ДРУП № 2 в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024047230000016 від 02.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме на: транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору; ключ від транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору, серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , із забороною на відчуження цього майна.
Ключ від транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «ЗАЗ» моделі «1102», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN « НОМЕР_2 », зеленого кольору, серії НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_6 , повернути належному користувачу майна - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правом розпорядження зазначеним майном.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 14.11.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1