Справа № 183/11408/24
№ 2/183/4670/24
про залишення позовної заяви без руху
15 листопада 2024 року Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту визнання батьківства, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту визнання батьківства.
При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст.ст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.
Так, пунктом 2 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Однак, позивачем всупереч вищевказаних вимог не зазначено повних даних про відповідача, а саме: число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта, відомих номерів засобів зв'язку.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20) доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад, докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства, довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини.
Верховним Судом було роз'яснено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).
Частиною 1 статті 42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 т. 48 ЦПК України).
Всупереч зазначеним вимогам позивач звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, що підлягає розгляду в порядку позовного провадження зазначив, що учасниками цієї справи є заявник та зацікавлена особа, а не позивач, відповідач, третя особа, як того вимагає ЦПК України.
Крім того, третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.
Також, мати дитини не залучено до участі у справі в якості відповідача.
Враховуючи зазначене, позивачу необхідно визначити склад учасників справи, з врахуванням відповідних норм чинного законодавства України, в тому числі, врахувавши і положення Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Також, в порушення п.8 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено відомості про те у кого знаходяться оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.
Крім того, частиною 5 ст. 177 ЦПК передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; в позовній заяві не зазначено підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 7 ст. 43 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій. В обґрунтування вимоги про звільнення від сплати судового збору, позивач надав копію посвідчення учасника бойових дій.
У п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12,22 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Отже, суд дану вимогу, як підставу про звільнення від сплати судового збору не може прийнято до уваги, оскільки дійсний позов не відноситься до спорів, що порушують права учасника бойових дій, його соціальних прав, як учасника бойових дій.
З урахуванням вище викладеного, вважаю, що даний спір не стосується захисту права позивача, як учасника бойових дій, а тому підстав для звільнення її від сплати судового збору не вбачаю.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позовної заяви.
При таких обставинах, відповідно до ст.185 ЦПК України, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу слід надати строк для усунення недоліків.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту визнання батьківства, - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не виконання цієї ухвали, у зазначені вище строки, зава буде вважатися не поданою та повернута позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Сорока О.В.