15.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/15557/24
Провадження № 2-з/205/727/24
15 листопада 2024 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Бізяєвої Н.О., за участі секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В. розглянувши заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Мамон Олексія Євгеновича в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову, -
13.11.2024 року одночасно з поданням до суду позовної заяви Західної окружної прокуратури міста Дніпрі Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності, заявник звернувся із заявою про забезпечення позову, просив суд заборонити Рахмані Хосейну РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення (торгового павільйону), загальною площею 49,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2111379012101).
В обґрунтування заяви посилався на те, що до суду подано позов в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності. Під час реалізації представницьких повноважень Західною окружною прокуратурою встановлено, що державним реєстратором Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф., 25.06.2020 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (торговий павільйон), площею 49,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Вивченням рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 27.07.2003 №187 «Про дозвіл на розміщення торговельного павільйону по АДРЕСА_2 » встановлено, що розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 №897-р «Про перейменування топонімів АДРЕСА_3 , тобто на момент нібито прийняття рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 27.07.2003 №187 вулиця мала назву Братів Трофімових, що свідчить про те, що зазначені документи уповноваженим органом, тобто виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради не видавались. З листа Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради №3/11-84 від 15.05.2024 встановлено, що рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради від 27.07.2003 №187 «Про дозвіл на розміщення торговельного павільйону по АДРЕСА_2 » не приймалось. Згідно з переліком рішень №№1-412, прийнятих на засіданні виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради протягом 2003 року, значиться рішення виконкому від 20.06.2003 №187 «Про зарахування громадян до списків черги на одержання житлової площі в житлово-будівельному кооперативі». Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР № 11423 від 30.10.2023 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_2 КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР не проводилась. Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.10.2023 №12/19-387 згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , управлінням не надавались, адреса - АДРЕСА_2 офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась. Інформація стосовно розпорядчих документів на підставі яких присвоєно або змінено адресу: АДРЕСА_2 , в розпорядженні управління відсутня. Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-187 від 31.10.2023 відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації Дніпровської міської ради № 7/11-2383 від 20.11.2023 рішення щодо передачі у власність або користування, а також цивільно-правові угоди щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні. Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_2 , не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження. Зазначає, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову, матеріали справи, суд вважає заяву позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті151,152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК(судовий секвестр).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Предметом вищевказаного позову по даній цивільній справі є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації права власності.
Враховуючи предмет даного позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову в частині заборони Рохмані Хосейну та будь яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення (торгового павільйону), загальною площею 49,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2111379012101), наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов висновку, що між сторонами позову, питання забезпечення якого вирішується, дійсно існує цивільно-правовий спір, обраний позивачем такий вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами, передбачений чинним ЦПК України, не охоплюються визначеними ч.ч.4-10 ст.150 ЦПК України випадками, коли забезпечення позову не допускається, та є доцільним в рамках даної справи. Необхідність застосування обраного позивачем вищевказаного виду забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що не застосування такого забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірного нерухомого майна, що ускладнить визначення складу відповідачів у справі, а отже ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом, внаслідок чого суд забезпечує позов таким видом забезпечення позову, відповідно задовольняє вимоги позивача в цій частині заяви про забезпечення позову.
Суд зауважує, що позивач в заяві про забезпечення позову посилається на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, що дає суду підстави вважати, що такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, як і викладені вище, забезпечить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, зокрема у випадку ухвалення позитивного для нього рішення суду за його позовом.
Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд
Заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Мамон Олексія Євгеновича в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення (торгового павільйону), загальною площею 49,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2111379012101).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 15.11.2024 року.
Суддя: Н.О. Бізяєва