Справа № 210/5413/24
Провадження № 1-в/210/809/24
іменем України
14 листопада 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває заява засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_5 вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік; за ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення строком 4 роки; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки. Відповідно до вимог ст. 76 КК України, на обвинуваченого ОСОБА_3 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтоводського місцевого суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з моменту приведення вироку у виконання, тобто з моменту його затримання на підставі вироку суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2020 року вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року щодо ОСОБА_3 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку - «рецидив злочинів», як обставину, яка обтяжує покарання. В решті вирок суду залишено без змін.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом 21.07.2007 року, сума матеріального збитку становить 1913,44 гривень; за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом 28.11.2017 року, сума можливих збитків становить 401,00 гривень,; за ч. 2 мст. 185 КК України за епізодом 31.12.2017 року, сума матеріального збитку становить 377,10 гривень.
З вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами: 04.04.2020 року, сума матеріального збитку становить 5034,94 гривень; 06.04.2020 року, сума матеріального збитку становить 2128,26 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2007 на рівні 525,00 гривня. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2007 рік, становить 262,50 грн (525,00 грн *50% = 262,50 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2007 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 525,00 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 на рівні 1600,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2017 рік, становить 800,00 грн (1600,00 грн *50% = 800,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2017 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 1600,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2020 на рівні 2102,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2020 рік, становить 1051,00 грн (2102,00 грн *50% = 1051,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2020 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2102,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України «Про внесення змін до КУпАП», на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України.
При цьому, за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 1913,44 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння є кримінально караним, та цим же вироком визнаний винним за ч. 2 ст. 186 КК України, яка не підпадає під дію Закону № 3886?IX.
Крім того, за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 року ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом 04.04.2020 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 5034,94 гривень, за епізодом 06.04.2020 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 2128,26 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння по кожному епізоду є кримінально караним.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі, за ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки. Відповідно до вимог ст. 76 КК України, на обвинуваченого ОСОБА_3 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 року за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтоводського місцевого суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року і остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з моменту приведення вироку у виконання, тобто з моменту його затримання на підставі вироку суду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1