Справа № 523/16040/24
Номер провадження 3/523/6363/24
08 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю: секретаря судового засідання Іванченко В.О., захисника Коновалова Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 14.09.2024 року о 10:56 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №3 по вул. Академіка Заболотного в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено за результатами проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, проте забезпечив явку захисника - адвоката Коновалова Д.Ю.
В зв'язку з неявкою в судове засідання ОСОБА_1 та з урахуванням позиції захисника Коновалова Д.Ю., суддя в порядку ст.268 КУпАП вирішив здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних у справі матеріалів.
24.10.2024 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Коновалов Д.Ю. подав до суду письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129144 від 14.09.2024 року, за якими вказаний адвокат просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, обґрунтувавши тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки один із трьох наявних в матеріалах справи дисків не запускається та не відтворюється, що підтверджується листом-відповіддю керівника апарату суду, а на інших дисках факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксовано.
Як вбачається з матеріалів справи, Суворовським районним судом м. Одеси 11.10.2024 року та повторно 30.10.2024 року на електронну адресу Управління патрульної поліції в Одеській області було надіслано запит про направлення на адресу суду диску 1 з відеозаписом з портативного відеореєстратора працвників поліції за протоколом серії ЕПР1 №129144 від 14.09.2024 року, оскільки даний диск (з трьох наявних) не запускався та не відтворювався.
22.10.2024 року від Управління патрульної поліції в Одеській області до Суворовського районного суду засобами поштового зв'язку надійшли диски з відеозаписами, у кількості 3-ох шт. Проте, при огляді відеозапису на диску 1 (тривалість якого становить 01 год. 47хв. 02сек.) вбачається, що відео відтворюється до 05хв.41 сек., після чого відтворення зупиняється та продовження огляду неможливе, про що помічником судді складена довідка (а.с. - 30).
Захисник Коновалов Д.Ю. в судовому засіданні своє клопотання, викладене у письмових запереченнях, підтримав, просив суд закрити справу, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, та в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши зміст відеозапису з портативних відеореєстраторів працівників поліції, заслухавши захисника ОСОБА_2 та дослідивши його письмові заперечння, суд дійшов до наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суддею враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Положеннями ч. 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 означеного Кодексу передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129144 від 14.09.2024 року, 14.09.2024 року о 10:56 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №3 по вул. Академіка Заболотного в м. Одесі, в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено за результатами проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку та підтверджується висновком №002881 від 14.09.2024 року (а.с. - 5).
При цьому, Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як вбачається з досліджених судом відеоматеріалів, відеозапис з ПВР №474502 на диску 1 (надісланий на запит суду) відтворюється частково - до 05хв.41 сек. (тривалість якого становить 01 год. 47хв. 02сек.) та містить у собі момент початку об 11:04 годині спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції у під'їзді багатоповерхового будинку та їх переміщення до службового транспортного засобу поліції об 11:09 годині; відеозапис на диску 2 з ПВР №474502 розпочинається з кінця, а саме з моменту вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протоколу про адміністративне правопорушення 14.09.2024 року з 13:38 до 13:44 години; наступний епізод з ПВР №474163 триває з 11:04 до 13:33 години, на якому зафіксовано продовження спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції біля під'їзду багатоповерхового будинку, прямування вказаної особи разом із поліцейськими до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, очікування поліцейськими ОСОБА_1 , який проходив такий огляд та складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно зазначеної особи; відеозапис на диску 3 з ПВР №474163 розпочинається о 13:33 годині та на ньому зафіксовано розмову поліцейських між собою у транспортному засобі під час складення одним з них протоколу про адміністративне правопорушення, і триває до 13:45 години.
Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи відеоматеріали, суд встановив, що відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції за обставинами протоколу серії ЕПР1 №129144 від 14.09.2024 року, є не безперервним, непослідовним, та в сукупності не містить у собі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу - склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом, а будь-яких доказів, які підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.
Наведені обставини обумовлюють висновок суду про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів керування останнім транспортним засобом.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
На підставі вище встановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погодився із складеними відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, про що вказав у поясненнях в протоколі, а матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що вказана особа 14.09.2024 року о 10:56 годині керував транспортним засобом марки «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №3 по вул. Академіка Заболотного в м. Одесі, суддя доходить висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №129144 сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом та обставини викладені в ньому не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки інші докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є неналежними та сумнівними.
З огляду на наведені обставини, суддя доходить беззаперечного висновку про недоведеність допустимими і належними доказами провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.
Керуючись ст.ст.7, 124, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя: В.В. Шурупов