Справа № 127/39576/23
Провадження 2/127/5286/23
14 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
У проваджені Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, розгляд якої відбувається у порядку загального позовного провадження.
В підготовче засідання учасники справи повторно не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Таким чином, учасники справи не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Вирішуючи питання про можливість проведення підготовчого засідання у відсутність учасників справи, приймаючи до уваги, зокрема, повторну неявку позивачки та/або її адвоката, за вищевказаних обставин, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Згідно із ст. 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:
1)визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу;
2)залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;
3)в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Водночас, згідно із ч. 3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки в засідання належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
У рішенні від 06 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України» (заява № 3572/03) ЄСПЛ зазначив: «… саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.»
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначених цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених ч. 2 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача в підготовче засідання.
Аналіз положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в підготовче засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце такого засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у засіданні.
Отже, процесуальний закон щодо наслідків повторної неявки позивача у підготовче засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього - залишення позову без розгляду.
З матеріалів справи не вбачається подача позивачкою та/або її адвокатом заяви про розгляд справи у її/їх відсутність. Адвокатом позивачки було подано заяви про проведення у його відсутність лише засідань, призначених на 07.05.2024, на 23.05.2024 та на 18.06.2024. Водночас щодо проведення інших засідань у відсутність сторони позивача, заяви не надходили. Причини неявки не повідомлялись. Клопотання про проведення засідань в режимі відеоконференції, крім засідання, призначеного на 07.05.2024, від сторони позивача не надходили.
Явка сторони в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Водночас суд зауважує, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Суд зазначає, що відповідний висновок про те, що особа зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.
У розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду, а відтак позивач та/або його представники зобов'язані брати участь у судових засіданнях та обстоювати свої позовні вимоги, проявляти процесуальну активність.
З матеріалів справи вбачається, що судові повістки, зокрема на судові засідання, призначені на 22.10.2024 і 14.11.2024, були надіслані у відповідності до ст. 128 ЦПК України до електронного кабінету адвоката позивачки і були вручені останньому, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів. (а.с. 205зв., 211зв.) У відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Отже, враховуючи вищевикладене сторона позивача вважається такою, що належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Судом прийнято до уваги, що законодавче формулювання у ч. 5 ст. 223 і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України «… його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Вищевказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2024 у справі № 9901/489/21.
Судом встановлено, що повторна неявка позивачки та/або її адвоката в судове засідання, враховуючи думку адвоката відповідачів, перешкоджає розгляду справи, всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, враховуючи предмет спору і підстави звернення до суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, встановивши, що позивачка та/або її адвокат, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, 21.10.2024 і 28.10.2024 не з'явилися у ці судові засідання, не надіслали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, хоча явка позивача в судове засідання була визнана судом обов'язковою, і за викладених обставин законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд прийшов до висновку про залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Судом встановлено, що повторна неявка позивачки та/або її адвоката в підготовче засідання перешкоджає виконанню завдань підготовчого провадження.
Так, виходячи з підстав звернення до суду і змісту пред'явлених позовних вимог вбачається необхідність уточнення останніх, що може мати місце виключно в ході підготовчого провадження. Судом звернуто увагу на те, що позивачка заявила вимогу, зокрема, про визнання за нею права власності на «корпоративні права, зареєстровані за ОСОБА_2 , на підприємство Constanta Sp. z o.o (50 відсотків у статутному капіталі, що становить 22 862, 75 гривень (2 500 польських злотих)» (вказано дослівно) і витребування цього майна «з власності відповідача». Суд позбавлений у зв'язку із неявкою сторони позивача з'ясувати (уточнити) зміст цієї вимоги, що саме просить позивачка: виплатити їй частку у статутному капіталі; виплатити їй половину вартості внеску у статутний капітал цього підприємства чи вона бажає набути корпоративне право. Усі ці способи є різними. У зв'язку із чим у суду виникає необхідність роз'яснити позивачці, зокрема способи захисту її прав.
Судом прийнято до уваги,що обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення справи, покладено саме на суд. Однак, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не може призводити до зміни предмета заяви та/або обраного заявником способу захисту. Отже, саме учасник справи обирає спосіб свого захисту, який зокрема, може бути уточнено в підготовчому засіданні.
Також з матеріалів справи вбачається необхідність роз'яснення, зокрема стороні позивача, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.
Враховуючи невиконання відповідачем ухвали суду від 23.05.2024 виникає необхідність у вчиненні певних процесуальних дій з метою виконання завдань підготовчого засідання. Однак, суд позбавлений права у даній справі збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а сторона позивача ігнорує явку в засідання.
У зв'язку із вищевказаним суд у повістці на 14.11.2024 навіть вказав про обов'язковість явки сторони позивача в підготовче засідання, вживаючи усіх можливих заходів для привернення уваги.
Нез'ясування в ході підготовчого провадження вищевказаних обставин може призвести до порушення прав та інтересів учасників справи, зокрема самої позивачки.
Неявка сторони позивача в підготовче засідання унеможливлює остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин та позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Судом прийнято до уваги, що законодавче формулювання у п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України «… його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути справу, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладене у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Вищевказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2024 у справі № 9901/489/21.
Судом встановлено, що повторна неявка позивачки та/або її адвоката у підготовче засідання перешкоджає вирішенню судом у встановлені процесуальним законом строки усіх необхідних питань, визначених ч. 2 ст. 197 ЦПК України, проведенню підготовчих дій, які б були достатніми для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, враховуючи предмет спору і підстави звернення до суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, встановивши, що позивачка та її адвокат, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, повторно не з'явились у підготовче засідання, не надіслали до суду заяви про розгляд справи за її/їх відсутності і за викладених обставин законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивачки до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Згідно із ч. 3 ст. 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Тобто, вирішення питання про розподіл судових витрат в разі залишення позову без розгляду є правом, а не обов'язком суду.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Враховуючи залишення позову без розгляду за вищевказаних умов та положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору не підлягає поверненню позивачці.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст.ст. 141-142 ЦПК України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що у відповідності до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
На підставі вищезазначеного, керуючись п. 1 - п. 2, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44, ст.ст. 133, 141, 142, 189, 196-198, 200, п. 3 ч. 1 - ч. 3 ст. 257, ст.ст. 258 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без розгляду.
Судові витрати понесені ОСОБА_1 залишити за нею.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала суду складена 14.11.2024.
Суддя: