Справа № 536/2048/24 Номер провадження 33/814/1126/24Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
14 листопада 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
за участю секретаря Дороженка Р.Г.,
захисника-адвоката Кожаріна С.В.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2024 року,
Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 29 липня 2024 року о 09:35 год. за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, с. Соснівка, вул. Панфіловцев, 1, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки трансопртного засобу за допомогою приладжу «Драгер 6820». Результат позитивний - 0,29%, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вказує на відсутність доказів керування ним зазначеним в протоколі транспортним засобом.
Відсутність підстав для зупинки, які не були повідомлені.
Також звертає увагу, що порушення проведення калібровки алкотестеру, яка передбачена кожні 6 місяців, свідчить про недійсність проведення огляду за допомогою такого алкотестеру.
Вважає, що судом було допущено формальний та спрощений підхід до розгляду справи та безпідставно не враховано положення Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 р., які мають пріоритетне значення при виборі норми права порівняно з національним законодавством.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами є:
протокол серії ААД №713448 складений 29.07.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , з приміткою щодо залишення ТЗ на місці зупинки без порушення ПДР,
роздруківка з алкотестеру Драгер 6820 з зазначенням результату 0,29% у ОСОБА_1 станом на 09:49 год. 29.07.2024,
акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з позитивним результатом продуття 0,29 % та згодою водія щодо результатів огляду,
відеозапис з відеореєстратора та бодікамери працівника поліції.
Зазначені докази містять дані про подію правопорушення та не були спростовані захисником під час розгляду апеляційної скарги.
Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З долученого до матеріалів справи запису з відеореєстратора службового автомобіля вбачається зупинка автомобіля Mercedes Benz Sprinter білого кольору під час профілактичного відпрацювання порушень ПДР.
Після цього відеозапис продовжується вже на бодікамеру працівника поліції, який перепитує в ОСОБА_1 прізвище «Полієвець» та повідомляє, що останній керував ТЗ Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , що ним не заперечувалося.
В подальшому поліцейський повідомляє, що під час спілкування він відчув запах алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 в нього виникла підозра щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння та повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
На пропозицію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу водій погодився.
Після продуття алкотестеру результат виявився позитивним - 0,29%. При цьому будь-якої незгоди з таким результатом чи з недотриманням процедури його проведення водій не висловлював.
Отримання позитивного результату, що перевищило допустиму норму 0,2% стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта щодо відсутності факту керування транспортним засобом є безпідставними та спростовуються долученими відеозаписами, на яких після зупинки ТЗ, під час спілкування з водієм біля службового авто, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що той керував Mercedes Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , що останній не заперечував (09:49 год.).
Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що згідно норм міжнародного права мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння повинна становити 0.25 мг на літр повітря, що видихається і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01.05.1971, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0.50 г чистого алкоголю на літр крові або 0.25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно з п. 7 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Однак, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0.25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле.
Посилання апелянта на порушення проведення строку калібровки газоаналізатора, тобто необхідність її проведення кожні 6 місяців є помилковим.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
Максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
З роздруківки тестування на алкоголь приладу Драгер Алкотест 6820 вбачається, що останнє калібрування прилад проходив 16.08.2023, а отже станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, інтервал калібрування даного приладу не закінчився, що свідчить про його придатність для використання.
Не беруться судом до уваги посилання щодо не відсторонення водія від керування авто, оскільки в протокол внесені відомості про залишення авто на місці зупинки без порушення ПДР, що вже само по собі не потребує необхідності у відсторонені водія.
Не зазначення в протоколі ознак алкогольного сп'яніння у водія не свідчить про порушення вимог щодо його складання, оскільки в даному випадку водію інкримінується керування в стані сп'яніння, на відміну від керування з ознаками алкогольного сп'яніння (п. 2.5 ПДР) коли зазначення ознак сп'яніння є обов'язковим. Вказані порушення не є тотожними, регулюються різними пунктами ПДР та потребують не однакового підходу при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, під час апеляційного перегляду по справі не встановлено порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наявність яких могла свідчить про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили-б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна