єдиний унікальний номер справи 546/977/24
номер провадження 2-а/546/16/24
14 листопада 2024 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Гудзенко С.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-
установив:
26 вересня 2024 року до Решетилівського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що постановою від 15 вересня 2024 року на позивача накладене стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки. ОСОБА_1 своєї вини не визнає, вказав, що він був пристебнутий ременем безпеки. Позивач зазначив, що перебуваючи на вулиці Шевченка, він здійснив зупинку для висадки пасажира, після чого почав рух та відразу був зупинений працівником поліції. Поліцейський повідомив, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, після чого роз'яснив права позивачу та виніс постанову про адміністративне правопорушення. Також, ОСОБА_1 зазначив, що було порушено процедуру розгляду справи, а саме: його не було ознайомлено з доказами, належним чином не ознайомлено з процесуальними правами, не було задоволене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням захисника. При цьому позивач посилався на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а у якій зазначено, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того позивач посилався на ряд постанов Верховного Суду, у яких вказано про покладення обов'язку доказування саме на відповідача у подібних правовідносинах.
Посилаючись на вищезазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3053153, закрити провадження у справі про притягнення позивача до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та стягнути судові витрати.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2024 року у справі відкрите провадження та призначене судове засідання на 08 жовтня 2024 року.
07 жовтня 2024 року до суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому представниця відповідача ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 15 вересня 2024 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, без пристебнутого ременя безпеки. Вказане правопорушення підтверджується відеозаписом з боді камери поліцейського, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не пристебнувшись ременем безпеки. Також, представниця позивача зазначила, що працівником поліції під час розгляду справи на місці було дотримано процедуру розгляду справи (а. с. 21- 23).
За клопотанням позивача судове засідання було відкладене на 14 листопад 2024 року.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 25 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 зазначив, що на відеозаписі немає чіткої фіксації руху позивача на транспортному засобі без використання ременя безпеки. Зокрема, у відповіді на відзив позивач зазначив, що самі пояснення водія, що він був пристебнутий під час руху також повинні бути враховані при прийнятті рішення поліцейським. Тому, посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 43- 44).
У судовому засіданні 14 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 поданий позов підтримав, зазначив, що Правила дорожнього руху він не порушував, оскільки був пристебнутий ременем безпеки, однак після зупинки відстебнув його. Не вказував про це працівнику поліції, оскільки розгубився. Крім того йому не була зрозуміла причина зупинки, оскільки працівник поліції його почав зупиняти після початку руху.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просив розглядати справу за їх відсутності (а.с. 21-23).
Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, установлені судом
Судом установлено, що, відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3053153, 15 вересня 2024 року о 10 год. 06 хв. по вул. Шевченка, 60 в м. Полтава ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan Leaf, н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий, чим порушив п. 2.3.в ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Даною постановою на ОСОБА_1 було накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн (а.с. 6, 26, 37).
З переглянутого DVD-диску з відеозаписами порушення ОСОБА_1 ПДР встановлено наступне (а.с. 27, 39). Так, на відеофайлі «export-qs5c4_001» зафіксовано рух транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він був зупинений за керування автомобілем з непристебнутим ременем безпеки. ОСОБА_1 перепитував поліцейського навіщо пристібатися ременем безпеки, адже він керує автомобілем у місті, на що працівник поліції пояснив позивачу, що засобами пасивної безпеки треба користуватися завжди, незалежно від того, де особа керує транспортним засобом. Факту керування транспортним засобом без використання ременя безпеки ОСОБА_1 не заперечував.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80і 81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1КУпАП.
Статтею 245 КУпАПпередбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух»зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.п. 2.3. в) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували його право не користуватися засобами пасивної безпеки у випадках, передбачених п.п. 2.3.в ПДР.
Як установлено судом, 15 вересня 2024 року о 10 год. 06 хв. по вул. Шевченка в м. Полтава ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Leaf, н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був непристебнутим ременем безпеки, що є порушенням вимог, встановлених п. 2.3.в Правил дорожнього руху. Вказані обставини підтверджуються дослідженими відеофайлами, які повністю спростовують доводи сторони позивача.
Посилання позивача у судовому засіданні на те, що він був пристебнутий ременем безпеки, однак після зупинки транспортного засобу відстебнувся, суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності, оскільки з переглянутого відеозапису було установлено, що ОСОБА_1 не зазначав про те, що він був пристебнутий, а посилався тільки на відсутність необхідності у цьому. Тобто, порушення правил користування ременем безпеки ОСОБА_1 не заперечував.
Суд не приймає посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а у якій зазначено, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, оскільки з відеофайлу «export-qs5c4_002» встановлено, що працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 причину зупинку та суть адміністративного правопорушення. Також, позивачу були роз'ясненні його права. На запитання поліцейського чи бажає ОСОБА_1 скористатися правами, останній відповів, що поки ні. Жодних клопотань, у тому числі і щодо бажання скористатися допомогою адвоката ОСОБА_1 не висловлював.
Посилання позивача на відсутність причин зупинки суд також вважає безпідставним, оскільки із дослідженого у судовому засіданні відеозапису судом установлено, що водій ОСОБА_1 рухався з опущеним з боковим склом з боку водія. Після зупинки транспортного руху на запитання ОСОБА_1 щодо причини зупинки працівник поліції повідомив, що ним було порушено Правила дорожнього руху щодо користування ременем безпеки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Тобто працівником поліції було зупинено водія ОСОБА_1 з дотриманням указаної норми Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином подані відповідачем докази спростовують викладені у позові обставини та доводять факт порушення ОСОБА_1 правила щодо користування засобами пасивної безпеки під час керування транспортними засобами.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України та постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, дії позивача вірно кваліфіковані та стягнення накладено в межах санкції ч. 5 ст. 121 КУпАП, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 2, 3, 72, 76, 77, 241-246, 286 КАС України, статтями 6, 121, 222, 247, 251, 256, 258, 268, 283 КУпАП України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постановивідмовити.
Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.
Представниця відповідача - Дужик Вероніка Олегівна, службова адреса: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, 37950.
Повне рішення складено 15 листопада 2024 року.
Суддя Ю.В. Зіненко