Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1442/24
Провадження № 3/382/907/24
13 листопада 2024 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., при секретарі Матвієнко Ю. Л., за участю захисника Вак О. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До суду від Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 107862 від 05.08.2024 року та матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, в якому вказано, що 04.08.2024 року о 23 год 51 хв., траса АД М03 Київ - Харків на відрізку 102 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Opel Vivaro" д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Порушення вчинено повторно протягом року, протокол серії ААД № 454519 від 12.08.2023 року, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином. Захисник в судовому засіданні просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування зазначила, що як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису працівники поліції прибули до заправки на виклик касира, з огляду на взяття ОСОБА_2 слабоалкогольного напою поза межами часу дозволеного на продаж алкоголю органами місцевого самоврядування. При прибутті на виклик, ОСОБА_1 очікував працівників поліції біля будівлі заправки. В подальшому вбачається початок відеозапису, як працівники поліції витягують ОСОБА_1 з нерухомого автомобіля із стоянки. При цьому, стверджують, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп?яніння, натомість ОСОБА_1 неодноразово повідомляє працівників поліції, що автомобілем він не керував. Зазначені обставини працівники поліції безпідставно вимагають від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння. В той же час, свого обов'язку на проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння ОСОБА_1 не вбачав, оскільки функції водія він не виконував, а тому будь-якого порушення правил дорожнього руху він не здійснював. Також зазначила, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік, а тому не мав наміру погіршувати свого становища у вигляді посилення міри покарання. Отже, ОСОБА_1 не керував транспортним, а тому не вбачав свого обов?язку у проходженні огляду на стан алкогольного сп?яніння. Відтак, вважають, що відомості щодо керування ОСОБА_1 автомобілем у протоколі про адміністративне правопорушення викладені на припущеннях, оскільки матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Також зазначила, що матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі. Натомість долучений до матеріалів справи відеозапис відображає, що до закінчення процедури оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, під час перебування у транспортному засобі поліцейських, ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння у медичному закладі, на що працівники поліції повідомили його про те, що він може пройти даний огляд самостійно після складання протоколу. Зазначені дії свідчать про порушення процедури і спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп?яніння у медичному закладі охорони здоров?я. Крім цього, працівниками поліції було долучено відеозапис, який був здійснений на невідомий пристрій, при цьому цей відеозапис надійшов до суду вже після надходження матеріалів справи до суду. Також письмові пояснення долучені до матеріалів справи.
Заслухавши доводи захисника, дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Судом, крім пояснень, наданих в судовому засіданні захисником, досліджено в тому числі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, та відеозаписи події.
Суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виходячи із наступного.
Як вбачається з відеофайлу "04.08.2024 Ярошенко" (диск №1): відеозапис розпочинається з того, що транспортний засіб засіб "Opel Vivaro" д.н.з. НОМЕР_2 проїжджає повз автомобіль поліцейських та припарковується на узбіччі. Після чого працівники поліції під'їжджають до даного транспортного засобу.
Далі як вбачається із відеозапису "part_00000_Yaroshenko" на відрізку часу 0:25:27 працівник поліції підходить до транспортного засобу за кермом якого сидить ОСОБА_1 інших осіб в автомобілі немає. ОСОБА_1 виходить з транспортного засобу на повідомляє працівникам поліції, що він стояв на місці та в подальшому просить поліцейських показати зафіксований факт керування. На що поліцейський демонструє зафіксований рух автомобіля "Opel Vivaro". В подальшому ОСОБА_1 стверджує працівникам поліції, що водія в автомобілі немає, при цьому, хто був за кермом не зазначає. Також як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції різким рухом розпочав відходити з місця події від автомобіля в протилежну від працівників поліції сторону. На що останніми було попереджено ОСОБА_1 про застосування до нього спецзасобів та затримання. Далі поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він керував з ознаками алкогольного сп'яніння та запропоновав ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі в Яготинській ЦРЛ, на що ствердної відповіді ОСОБА_3 не надавав, постійно стверджував "я шол пішком домой". Разом із тим, після цього запитував у поліцейського "яка причина остановкі".
Як вбачається з цього відеозапису, протягом значного часу з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складення протоколу, на неодноразові повторені працівником поліції вимоги/пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 ухиляється від відповіді "так" чи "ні" на питання чи буде він проходити огляд, потім фактично ігнорує вимогу щодо його проходження, не дає стверджувальної відповіді, називаючи певні умови для подальших дій, тож у суду відсутні будь-які підстави вважати, що він не відмовився пройти відповідний огляд, а погодився.
Також, в якості доказу керування транспортним засобом суд враховує у сукупності відеозаписи до початку руху та зупинку транспортного засобу (спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції на території АЗС), момент руху транспортного засобу та його зупинки на узбіччі, що зафіксовано на відео, продовження розвитку події під час спілкування із працівниками поліції, а також дорожню обстановку, з якої вбачається, що автомобіль після своєї зупинки розташований на узбіччі дороги, поліцейські підійшли до автомобіля черех незначний проміжок часу (декілька секунд після зупинки транспортного засобу), інших осіб крім двох поліцейських та ОСОБА_1 немає, поведінку останнього який спочатку сидів за кермом автомобіля, потім зазначив, що водія немає, а далі зазначав, що йшов пішки.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо не керування ОСОБА_1 04.08.2024 року транспортним засобом "Opel Vivaro" д.н.з. НОМЕР_2 безпосередньо перед початком спілкування з працівниками поліції, вважаючи їх такими, що спростовуються іншими матеріалами справи, в тому числі й відеозаписами, а також такими, що направлені на уникнення відповідальності.
Також суд звертає увагу, що на долучених відеозаписах також зафіксовані події, які передували подальшому розвитку конфліктної ситуації, а саме ОСОБА_1 перебував на території АЗС, а працівники поліції прибули туди на виклик касира, оскільки ОСОБА_1 бажав придбати слабоалкогольний напій (банку пива) поза межами часу дозволеного на продаж алкоголю. При цьому, під час спілкування повідомляв поліцейських про вживання алкогольних напоїв безпосередньо перед керуванням транспортним засобом (на пряме запитання чи вживав він алкоголь, відповів - "да").
Крім вищенаведених відеозаписів, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, що в цілому підтверджується у своїй сукупності:
- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 107862 від 05.08.2024 року;
- карткою обліку адміністративного правопорушення;
- копією постанови серії ЕНА № 2756797 від 05.08.2024 року;
- протоколом про адміністративне затримання серії АА № 205569 від 05.08.2024 року;
- рапортом органу поліції;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому в графі "результати огляду на стан сп'яніння" зазначено "огляд не проводився";
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- копією постанови Яготинського районного суду у справі 382/1353/23 від 17.10.2023 року;
- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП;
- довідкою про належність транспортного засобу ОСОБА_1 ;
- довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами;
- відеозаписами події, долучених поліцейськими на DVD-дисках.
Судом не приймаються доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння у медичному закладі, на що працівники поліції повідомили його про те, що він може пройти даний огляд самостійно після складання протоколу, оскільки як вбачається із відеозаписів ОСОБА_1 неодноразово було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, на що останній відмовився та працівниками поліції було складено протокол. Проте вже після того як протокол було складено ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд, на що працівниками поліції дійсно було роз'яснено, що він може самостійно звернутись до медичного закладу та пройти огляд. Разом із тим, доказів звернення в самостійному порядку суду не надано.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735(далі-Інструкція) метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Як вбачається із відеозапису та наданих пояснень захисником, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Натомість, норми ПДР та КУпАП встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.
Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в принципі, суд оцінює його таку відмову як безумовну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку. Таким чином, вимоги п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції долучено відеозапис, який був здійснений на невідомий пристрій, та цей відеозапис надійшов до суду вже після надходження матеріалів справи до суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний відеозапис відображає обставини події, яка мала місце 04.08.2024 року, крім цього, з відеозапису вбачається рух автомобіля "Opel Vivaro" д.н.з. НОМЕР_2 , на тому самому місці, за тих же обставин, що зазначені в протоколі та відображені на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Відеозапис відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затверджену наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки. Крім цього, суд зазначає, що додані два ДВД-диски надійшли до суду до початку розгляду справи по суті. Тому доводи захисника щодо недопустимості відеозапису, як доказу, не знайшли свого підтвердження.
Також суд зазначає, що право сторони захисту щодо виклику свідків суд забезпечив; судом було задоволено клопотання про виклик свідка в судове засідання, проте в судовому засіданні захисник відмовилася від клопотання про допит свідка та від допиту будь-яких свідків. Інших клопотань щодо виклику свідків стороною захисту заявлено не було. Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд в повному обсязі надав можливість стороні захисту та ОСОБА_1 реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, шляхом їх виклику до суду; забезпечена можливість бути присутньою в суді під час розгляду справи; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; надавати пояснення і користуватися іншими, передбаченими ст. 268 КУпАП, правами; подавати докази, заявляти клопотання, подавати заперечення тощо. Клопотання сторони захисту про розгляд справи в частині допиту свідків у закритому судовому засіданні судом залишено без розгляду за клопотанням сторони захисту, у зв'язку із відмовою від допиту будь-яких свідків.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми. При цьому, матеріали справи, в тому числі й відеозапис, не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду тощо) суду не надано. Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами, долученими працівниками поліції, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися в ніч з 04.08.2024 на 05.08.2024 року за участю ОСОБА_1 . Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінив в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а також вказано, що огляд на стан алкогольного сп'яніння він пройти відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису, направленням та актом.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Отже вищеперелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Також суд враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені особою, яка притягається до відповідальності, характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеними факти керування особою транспортним засобом, встановлення ознак алкогольного сп'яніння, пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, що є підставою для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях особи елементів правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Даючи оцінку доводам, викладеним стороною, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведені стороною захисту аргументи не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 свідомо відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка, як вже зазначалося, встановлює відповідальність не лише за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння безпосередньо, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 30, 40-1, ч. 2 ст. 130, 280, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, стягнути з нього 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106. Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Повний текст підписаний 14.11.2024.
Суддя М. М. Нарольський