14 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 730/1281/24
провадження № 61-252вп24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., розглянув звернення Борзнянського районного суду Чернігівської області в ухвалі від 30 жовтня 2024 року про визначення підсудності у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 06 серпня 2019 року в актовому залі відділу реєстрації актів цивільного стану уповноваженим юристом в місті Каїр (Арабська Республіка Єгипет) Мохамедом Ібрахімом Мохамедом за актовим записом № 3150.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2024 року витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону України, дати перетину кордону, напрямку руху та інші наявні відомості за період з 10 лютого 2020 року по 07 жовтня 2024 року щодо: громадянки України ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 .
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 направлено до Верховного Суду для вирішення питання про визначення підсудності у порядку, передбаченому статтею 29 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
12 листопада 2024 року матеріали справи № 730/1281/24 надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку, що підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянами України, які проживають за межами України, визначається ухвалою Верховного Суду виключно у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
В ухвалі від 30 жовтня 2024 року Борзнянський районний суд Чернігівської області зазначив, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, має з відповідачем, який є громадянином Арабської Республіки Єгипет, ОСОБА_2 спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка з дитиною зареєстровані в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , й звернулась до Борзнянського районного суду за зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивача, на утриманні якої є малолітня дитина, посилаючись на положення частини другої статті 28 ЦПК України.
Однак, згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданої на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2024 року щодо перетину державного кордону України в період з 10 лютого 2020 року до 07 жовтня 2024 року громадянкою України ОСОБА_5 та її дитиною ОСОБА_6 , вказані особи виїхали з території України через прикордонний пункт пропуску «Лужанка» 01 серпня 2023 року, після чого назад не повертались.
Натомість відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованої території України громадянином Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 в період з 10 лютого 2020 року до 07 жовтня 2024 року в Базі даних не виявлено.
Водночас згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру № 831750 від 08 жовтня 2024 року, Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 09 жовтня 2024 року, зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України встановити не вдалося; за довідкою Комарівської сільської ради № 997 від 11 жовтня 2024 року у реєстрі територіальної громади інформація про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 відсутня; факт проживання відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації позивачки ОСОБА_1 останньою нічим не підтверджено.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що на момент подачі представником позивачки до суду цієї позовної заяви сторони на території України не проживали, тому даний позов слід направити до Верховного Суду для визначення підсудності у порядку статті 29 ЦПК України.
Втім, у матеріалах справи, наданих до Верховного Суду, немає доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 саме за межами України, є лише копія свідоцтва про шлюб сторін з перекладом, та копії таких документів ОСОБА_1 : паспорта громадянина України, довідка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, передчасними є висновок суду про те, що факт постійного проживання ОСОБА_1 за межами України підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України. Зазначені відомості свідчать лише про перетин особою Державного кордону України, а не обрання нею постійного місця проживання за межами України.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянкою України, проте відомості про місце постійного проживання за межами України матеріали справи не містять, Верховний Суд зробив висновок про невстановлення підстав для визначення підсудності позову ОСОБА_1 , а отже, клопотання про визначення підсудності не підлягає задоволенню.
Таке судове рішення не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду в разі усунення недоліків, викладених в ньому.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у визначенні підсудності позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков