30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 142/616/18
провадження № 61-5864св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області, у якому з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 29 травня 2010 року до 06 червня 2018 року в сумі 129 384,40 грн.
Піщанський районний суд Вінницької області ухвалою від 27 травня 2021 року залучив до участі у справі Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області як правонаступника Управління праці та соціального захисту населення Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області.
Піщанський районний суд Вінницької області рішенням від 02 грудня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Вінницький апеляційний суд постановою від 03 березня 2022 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області задовольнив. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року скасував, провадження у справі закрив. Роз'яснив ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2022 року передав справу № 142/616/18 для продовження розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.
У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 березня 2022 року, а рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2021 року залишити в силі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В. ухвалою від 01 липня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вінницького окружного адміністративного суду.
09 вересня 2022 року справу № 142/616/18 передано до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 24 січня 2023 року у зв'язку з відрядженням судді Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року матеріали справи № 142/616/18 передано судді-доповідачу Пророку В. В.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В. ухвалою від 04 жовтня 2024 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Також, 04 жовтня 2024 року суддя Пророк В. В. виклав окрему думку в цій справі, в якій, зокрема, висловив позицію щодо необхідності постановлення ухвали про закриття касаційного провадження та відсутність підстав для призначення справи до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Суддя Пророк В. В. у своїй заяві про самовідвід зазначає, що оскільки він в окремій думці виклав правову позицію щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 142/616/18 та з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді-доповідача та забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду його варто відвести від розгляду справи № 142/616/18.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої-третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, від 09 листопада 2006 року).
Згідно з частиною дев'ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - Пророком В. В. у заяві про самовідвід доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об'єктивності під час вирішення цієї справи та не вказують на недопустимість його участі у розгляді справи № 142/616/18.
Посилання у заяві про самовідвід на те, що саме з підстав висловлення суддею Пророком В. В. окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів його від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року) та справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року) колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
В окремій думці, викладеній суддею Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо процесуальних питань, які виникають під час руху касаційної скарги в суді касаційної інстанції та не робив висновків щодо результатів розгляду справи по суті.
У справі № 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20) Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2024 року задовольнив заяву Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ) про відвід суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М. Заяву судді Ситнік О. М. про самовідвід задовольнив. Відвів суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М. від участі у розгляді Верховним Судом цивільної справи № 757/7499/17-ц.
Ухвала мотивована тим, що судді Пророк В. В. та Ситнік О. М. , які діяли у складі Великої Палати Верховного Суду, вже висловили свою правову позицію за доводами касаційних скарг у цій справі.
У справі № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2024 року заяву ПП «ПАФ «Батько і Син» про відвід судді Пророка В. В. задовольнив. Відвів суддю Пророка В. В. від розгляду справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24).
Ухвала мотивована тим, що висновки судді в окремій думці про те, що доводи касаційної скарги ПП «ПАФ «Батько і Син» є необґрунтованими, а правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, вочевидь дають заявнику об'єктивно обґрунтовані причини побоюватись, що цей суддя вже висловив свою позицію щодо вирішення спору у цій справі, надав оцінку доводам касаційної скарги, а тому в подальшому не буде неупередженим та безстороннім.
Проте у справі, яка є предметом касаційного перегляду, у висловленій суддею Пророком В. В. 04 жовтня 2024 року окремій думці відомості про те, що суддя вже висловив свою позицію щодо вирішення спору по суті відсутні.
Інших, визначених статтями 36 та 37 ЦПК України підстав для його самовідводу, також не встановлено.
За таких обставин колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відмовляє судді Верховного Суду Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв'язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Петровим Є. В.
Суддя-доповідачВ. В. Пророк
СуддіА. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров