Іменем України
Справа № 285/4696/24
провадження у справі № 2/0285/1561/24
13 листопада 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді……………....……...Літвин О. О.,
секретаря………...................................Клечковської М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів -
У вересні 2024 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до відповідача, в якому просила стягнути з нього на її користь аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 4000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач є батьком дитини, однак не виконує свої зобов'язання по його утриманню, хоча є працездатною особою та може надавати матеріальну допомогу. Син проживає разом з нею і вона сама піклується про нього і забезпечує.
Ухвалою від 13.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Правом подати відзив на позов відповідач не скористався.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Конвенція ООН про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов'язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
З копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що його батьком записаний відповідач, матір'ю - позивач. Згідно позовної заяви, місце проживання батька й сина різне, хлопчик зареєстрований разом із позивачем за однією адресою. Домовленості щодо утримання дитини сторони не досягли.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - 2563 грн.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч.6 ст.7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати. Разом з тим, суд наголошує, що обов'язок по утриманню дитини, піклування про її фізичний і духовний розвиток, створення умов для отримання належної освіти, не може бути покладений виключно на одного з батьків.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
На думку суду, позовні вимоги дещо завищені.
Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони і знівельовує можливість суду втручатися у їх взаємовідносини. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення заяви.
Відповідач є здоровою, працездатною особою 31 року. Доказів наявності в нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків або будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання матеріальної допомоги позивачу, суду надано не було.
Звернення матері до суду з даним позовом свідчить про те, що батько не достатньо приймає участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, не створює всі необхідні умови для її розвитку і життя. В той же час, позивачем не було надано будь-якого доказу на підтвердження її непрацездатності або рівня свого матеріального забезпечення нижчого від прожиткового мінімуму. Також не була доведена можливість сплати відповідачем аліментів у визначеному нею розмірі.
Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної дитини сторін, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; працездатність обох батьків; потребу позивача у фінансовій допомозі з боку відповідача, який є людиною працездатного віку та зобов'язаний брати участь у забезпеченні благополуччя свого сина, - суд приходить висновку, що відповідач в змозі сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн.
Така сума буде реальною, не поставить відповідача у матеріальне становище значно гірше від положення дитини і позивача, відповідатиме, як інтересам спільного сина сторін, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Суд зауважує, що метою стягнення аліментів не може бути безпідставне збагачення іншого з батьків за рахунок аліментних виплат.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред'явлення позову, тобто з 10.09.2024.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до вимог ст.141 ЦПК України він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
починаючи стягнення з 10.09.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуюча суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин