Справа № 161/17267/22
Провадження № 1-в/161/523/24
м. Луцьк 14 листопада 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника Луцького МВ з питань пробації - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання фахівця Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням, на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, від призначеного судом покарання у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, караність якого законом усунута, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло подання фахівця Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 , засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням, на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, від призначеного судом покарання у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, караність якого законом усунута.
Вказане подання обґрунтовано тим, що на обліку Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області перебуває ОСОБА_5 , засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням, на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2022 році становить 2 481 грн.
На підставі вказаного, зважаючи на те, що відповідно до вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 вартість викраденого ОСОБА_4 майна на момент вчинення правопорушення у 2022 році становить менше 2 481 грн., а саме за епізодом від 10.10.2022 - 1 483 грн. 33 коп., орган пробації просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_5 від призначеного судом покарання у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, караність якого законом усунута.
Представник Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області в судовому засіданні подання підтримала.
Прокурор Луцької окружної прокуратури в судовому засіданні щодо задоволення подання заперечила.
Засуджений щодо задоволення подання поклався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників, вивчивши подання та дослідивши матеріали особової справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як вбачається з положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції, а саме положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону №3886-IX від 18.07.2024) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а положеннями ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону №3886-IX від 18.07.2024) передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до 2 (двох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Разом з цим, приписи ст. 58 Конституції України передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Окрім цього, з висновку про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX, який викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), вбачається, що Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року становив 2 481 гривню.
Отже, неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги станом на 01 січня 2022 року складав 1 240 грн. 50 коп. Тобто два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1 240,5х2=2 481 грн.
Таким чином, з урахування вказаних змін та встановленого у 2022 році прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також положень Податкового кодексу України, на момент вчинення ОСОБА_5 діяння (10.10.2022), за яке він засуджений вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2 481 гривню.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням, на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.
Вартість викраденого майна, що встановлена вищевказаним вироком суду від 13.12.2022 за епізодом від 10.10.2022 становила 1 483 грн. 33 коп., тобто вказаний епізод не є кримінально караними, оскільки вартість викраденого майна за цим епізодом не перевищує 2 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (менше 2 481 грн.).
Разом з цим, вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 ОСОБА_5 також засуджено за епізод крадіжки від 12.10.2022 (ч. 4 ст. 185 КК України), при чому, вартість викраденого майна за цим епізодом становила 3 333 грн. 33 коп., тобто сума викраденого ОСОБА_5 майна більша 2 (двох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є кримінальним правопорушенням, кримінальна караність якого не усунена.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_5 призначено покарання за всіма епізодами злочинної діяльності за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, підстави, передбачені ч. 2 ст. 74 КК України, для його звільнення від призначеного судом покарання відсутні.
При цьому, слід зазначити, що суд, з огляду на зміст положень ст. 74 КК України, звільняє засудженого саме від покарання призначеного судом за конкретною статтею (частиною статті) КК України, а не приводить вирок суду у відповідність до Закону шляхом виключення з вироку суду епізоду чи епізодів, які після набрання чинності Законом № 3886-IX від 18.07.2024 відносяться до дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, тобто епізодів у яких вартість такого майна на момент вчинення правопорушення (1 січня відповідного року) становила до 2 (двох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст. 74 КК України, ст. 372, 395, 537, 539 КПК України, суд, -
В задоволенні подання фахівця Луцького МВ філії ДУ «Центр пробації» у Волинській області ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, із звільненням, на підставі ст. 75, 76 КК України, від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, від призначеного судом покарання у зв'язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, караність якого законом усунута - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1