номер провадження справи 34/146/24
13.11.2024 Справа № 908/2482/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/2482/24
за позовом: IMPULS ENERGO s.r.o.; ел. Пошта info.impulsenergo@gmail.com; адреса вул. Оплеталова 1417/25, Нове Место, 110 00 Прага 1, Чеська республіка (street Opletalova 1417/25, Nove Mesto, 110 00 Prague 1, Czech Republic), Raiffeisenbank a.s., ЄДРПОУ 04047338
до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення 9 921 431 грн 31 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Дрозд Р.Ю., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ДП 4418 від 05.08.2019, ордер АЕ № 1315757 від 16.09.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Погосян С.Г., на підставі виписки ЄДР (в режимі відеоконференції)
16.09.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява IMPULS ENERGO s.r.o. до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості у сумі 218 247,70 євро, з яких сума основного боргу - 203 262, 00 євро, розмір відсотків річних - 14 985,70 євро.
Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначає порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати за Договором поставки № 53-121-01-21-10785 від 20.10.2021 року. На виконання своїх зобов'язань за договором поставки IMPULS ENERGO s.r.o. 30.01.2022 здійснило поставку товару згідно переліку п. 1.1. договору поставки на загальну суму 203 262, 00 EUR. Зазначені обставини підтверджується товаро-транспортною накладною CMR A № 842910 від 31 січня 2022. Отже, згідно з п. 3.1. договору 60 календарних днів з дати поставки товару, що відбулась 30.01.2022, строк на проведення оплати за поставлений товар у сумі 203 262, 00 EUR настали 31.03.2022. Проте, станом на день подання позову свій обов'язок з оплати поставленого позивачем товару у сумі 203 262, 00 EUR відповідачем не виконаний. Оскільки сторони погодили у письмовій угоді - договорі поставки № 53-121-01-21-10785 від 20.10.2021, що спір з виконання умов цього договору підлягає вирішенню у Господарському суді Запорізької області, то ця справа підсудна Господарському суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 справу № 908/2482/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою суду від 18.09.2024 призначено підготовче засідання по справі на 16.10.2024 о 11 год 20 хв.
В судовому засіданні 16.10.2024 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2482/24. Суд оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
30.09.2024 від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив. Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема, вказує, що пунктом 4.5 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний до здійснення першого платежу за Договором надати замовнику довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україною укладено двосторонню угоду про уникнення подвійного оподаткування. Довідка повинна бути видана компетентним (уповноваженим) органом країни нерезидента, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє протягом року з дати укладання (пункт 12.1 Договору). Позивачем до позовної заяви додана копія міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) 842910 з відміткою в графі 24 про отримання товару ЗВ ВП «Складське господарство» 30.01.2022. Навіть якщо вважати, що Позивачем товар за Договором поставлений дійсно 30.01.2022, прострочення виконання зобов'язання в частині поставки товару з боку Позивача склало 29 днів, з наданої CMR 842910 не можливо встановити який саме товар, в якій кількості та вартості був поставлений. У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Отже, доказом поставленого Позивачем за Договором № 271(1)21ЧЕ/53-121-01-21- 10785 від 20.10.2021 товару вартістю 203 262,00 євро може бути, зокрема, інвойс. Проте, Позивач відповідний документ не надав, таким чином Позивачем не підтверджено виконання зобов'язання за Договором на суму 203 262,00 євро. Позивачем довідка, передбачена п. 4.5 Договору Відповідачу не надана, що є підставою для Відповідача (АТ «НАЕК «Енергоатом») для відстрочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, якщо вважати, що товар дійсно був поставлений та отриманий Відповідачем саме на суму 203 262,00 євро. Доказів надання такої довідки на адресу Відповідача Позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що згідно зі ст. 613 ЦК України, наявне прострочення кредитора. Вартість товару в розмірі 203 262,00 євро не є незначним розміром валютної операції, отже, перерахування суми, розмір якої не доведений Позивачем, суперечить чинному законодавству України. Купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України може здійснювати виключно юридична особа. Філія «Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» не має статусу юридичної особи. Таким чином, на вимогу банківської установи, що здійснює функції агента валютного нагляду - АТ «Укрексімбанк», в розділі 14 договору Покупцем з відповідними реквізитами визначено Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом» (правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом»). При цьому, у зв'язку з введенням в Україні режиму воєнного стану по всій території країни валютний ринок працює в режимі обмежень.
07.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
08.10.2024 від через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. У вказаних запереченнях Відповідач також просив зменшити розмір річних, оскільки вважає, що у даному випадку у Відповідача наявні надзвичайні обставини, тобто сукупність обставин, які вплинули на його здатність своєчасно розрахуватися за надані послуги для ВП ЗАЕС. Відповідно до ч. 2 ст. 219 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайними обставинами у даному випадку є сукупність наведених вище обставин, які вплинули на здатність Компанії своєчасно розрахуватись за надані Позивачем послуги. З огляду на вказане суд має врахувати, що (1) втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, (2) виконання Відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і (3) необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов'язання. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника на виконання основного зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція підтверджується наявною судовою практикою та викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18. Заявлені Позивачем до стягнення суми 3% річних є значною сумою, стягнення якої, в свою чергу, спричинить додатковий тягар для економіки Відповідача. Необхідно також акцентувати увагу суду на тому, що відповідно із пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/12277/23, суд зазначив, що висновки судів про неможливість зменшення розміру 3% річних є помилковими та такими, що не узгоджуються із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 8.35, 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. З урахуванням викладених обставин, наявної судової практики, зокрема, у справах: № 908/2868/23 (910/14309/23) - зменшення судом 3% річних на 90% від заявленої суми, № 908/2868/23 (910/9736/23), № 908/2868/23 (910/9737/23), №910/16919/23 (апеляційна інстанція залишили рішення суду першої інстанції без змін) та інш. Відповідач вважає, що суд повинен розглянути питання щодо зменшення розміру стягнення 3% річних, заявлених Позивачем у позовній заяві.
11.10.2024 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення.
Вищеперелічені документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представники сторін в судовому засідання зазначили, що станом на 16.10.2024 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.
За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 28.10.2024 о 10 год. 45 хв.
Судом оголошувалась перерва до 13.11.24.
В судовому засіданні 13.11.2024 здійснювалась відеоконференція.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволення відмовити, зменшити 3% річних.
В судовому засіданні 13.11.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
20.10.2021 між IMPULS ENERGO s.r.o. (Постачальник) та Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець) було укладено договір поставки № 53-121-01-21-10785 (далі - договір поставки).
За умовами п. 1.1 договору поставки, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар у відповідності до переліку на загальну суму 203 262, 00 EUR.
Пунктами 1.2, 1.4 передбачено строк поставки - грудень 2021 року. Виробник: KUBISTOOLS s.r.o Чеська республіка.
У відповідності до п. 3.1. договору поставки, - оплата за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Пунктом 4.1. договору поставки визначено, що поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DAP - м. Енергодар. Вантажоотримувач ЗВ ВП «Складське господарство» - вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., (склад №4).
Відповідно до п. 10.3 договору поставки всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Запорізької області. Правом, яке регулює це договір та підлягає застосуванню, є матеріальне та процесуальне право України.
Згідно із пунктом 12.1 договір вважається укладеним з дати підписання сторонами та діє протягом року з дати укладення.
Позивач через свого представника направив 03.05.2024 відповідачу вимогу № 45875 від 03.05.2024, у якій просив добровільно виконати покладений на нього обов'язок з оплати за договором поставки № 53-121-01-21-10785 від 20.10.2021 року, яку не виконано.
Таким чином, IMPULS ENERGO s.r.o. просить стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 218 247,70 євро, з яких сума основного боргу - 203 262, 00 євро, розмір 3% річних - 14 985,70 євро за період з 31.03.22 по 13.09.24.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Статтями 365-366 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Стаття 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV визначає підстави визначення підсудності справ судам України, так суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
Згідно із частиною 1 статті 43 вказаного закону сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Пунктом 10.3 договору поставки сторони визначили підсудність цього спору Господарському суду Запорізької області із застосуванням права України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки IMPULS ENERGO s.r.o. 30.01.2022 здійснило поставку товару згідно із переліком п. 1.1. договору поставки на загальну суму 203 262, 00 EUR.
Зазначені обставини підтверджується товаро-транспортною накладною CMR A № 842910.
За умовами п. 3.1. договору поставки оплата за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Отже, згідно із п. 3.1. договору товар мав бути оплачений не пізніше 31.03.2022, включно. Проте, станом на день подання позову свій обов'язок з оплати поставленого позивачем товару у сумі 203 262 EUR відповідачем не виконаний.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованість в розмірі 203 262 EUR підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача з приводу прострочки кредитора в контексті поставки неповного комплекту документів, відсутності рахунка та відсутності порушення грошового зобов'язання з оплати, яке не настало, суд обґрунтованим визнати не може.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) інвойсом (оригінал); б) товаротранспортна накладна; в) паспорт або інший документ, виданий підприємством-виробником, що має відповідати вимогам, зазначеним в технічних специфікаціях до предмета закупівлі (додатках до тендерної документації №№ 5.1-5.2) (оригінал); г) копія експортної ГТД.
Пунктом 4.5. договору визначено, що постачальник зобов'язаний до здійснення першого платежу за договором надати замовнику довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україною укладено двосторонню угоду про уникнення подвійного оподаткування. Довідка повинна бути видана компетентним (уповноваженим) органом країни нерезидента, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством
За поясненнями позивача разом з товаром позивачем було оформлено та надано відповідачу інвойс No.202201 DD 24.01.2022 року. Позивачем також було оформлено та надано відповідачу разом з товаром Довідку про підтвердження податкового резиденства. Вказана довідка про підтвердження податкового резиденства була перекладена та надана позивачем відповідачу також у якості додатку до Вимоги № 45875 від 03.05.2024.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 662 ЦК продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Нормами статті 664 ЦК визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства
Відповідно до частини першої статті 666 ЦК, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (частина друга статті 666 ЦК).
Відповідно до статті 683 ЦК, якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 684 ЦК у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, а також передати приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства.
Водночас непередання продавцем покупцеві приналежностей товару та документів, що стосуються товару, а також комплектуючих надає покупцю право відмовитись від договору з попередньою реалізацією права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару (частина перша статті 666 ЦК) та вимагати доукомплектування товару в розумний строк (частина перша статті 684ЦК).
Відповідно лише після реалізації покупцем права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару, в силу частини другої статті 666 ЦК покупець має право відмовитись від договору та повернути товар продавцеві, та після реалізації права вимагати доукомплектування товару в розумний строк в силу частини другої статті 684 ЦК, зокрема, - відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Реалізація покупцем прав, встановлених вищевказаними статтями, залежить також й від виконання покупцем покладеного на нього статтею 688 ЦК обов'язку щодо повідомлення продавця про порушення умов договору.
У відповідності до товаро-транспортної накладної CMR A № 842910 року, що надавалась у якості додатку до позову, відповідач жодних заперечень щодо товару, комплектності товару не зазначив. Крім того, з моменту отримання товару за договором поставки відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогами, зокрема, і щодо відсутності разом з товаром документів (інвойсу, довідки, інше).
З урахуванням того, що відповідачем продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару, не встановлювався, відповідач не реалізував право на відмову від договору та повернення товару продавцеві, не вимагав доукомплектування товару в розумний строк в силу частини другої статті 684 ЦК України, спірний товар вважається поставленим та прийнятим належним чином 30.01.22.
Стосовно місця виконання зобов'язання у вигляді відвантаження та прийняття товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 268 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони у п. 4.1 договору досягли домовленості, що поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DAP - м. Енергодар, вантажоодержувачем товару буде ЗВ ВП «Складське господарство» - вул. Промислова,133, м. Енергодар, Запорізька обл., (склад №4).
Крім того, як вбачається з інвойсу No.202201 DD 24.01.2022 року (далі - інфойс), у графі Delivered at Place, скорочено DAP, що перекладається як «постачання в місці призначення» зазначено - Zaporizhia branch of SS "Warehouse" SE "Zaporizhzhia NPP" SE NNEGC "ENERGOATOM" Prom yslova str.133, Energodar, Zaporizhzhia region, Ukraine warehouse no. 4, тобто «Запорізька філія ВП «Склад «ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» Україна, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Пром. 133 склад № 4».
У відповідності до товаро-транспортної накладною CMR A № 842910 товар за договором прийнято ЗВ ВП «Складське господарство» - у правому нижньому кутку розміщено відбиток печатки. Така накладна містить підпис комірника про прийняття товару та не містить жодних зауважень, заперечень, приміток, інше.
Отже, постачання товару за договором відбулось за належним місцем поставки та з належним вантажоодержувачем.
Твердження представника відповідача про те, що ЗВ ВП «Складське господарство», яке не входить до складу філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС», а є іншим підрозділом юридичної особи - АТ «НАЕК «Енергоатом» суперечить умовам п. 4.1 договору.
У постанові ОП КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17) сформовано висновки стосовно заборони суперечливої поведінки (доктрина venire contra factum proprium). «В основі знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
За правилом статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України).
Таким чином, саме відповідач, як юридична особа, відповідає за своїми зобов'язаннями за договором.
За умовами п. 3.1. договору поставки оплата за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє доводи відповідача з приводу ненастання грошового зобов'язання з оплати товару та прострочення кредитора у вигляді надання довідки, інвойса, тощо з порушенням строків, передбачених договором. Такий 60-ти денний строк обраховується з дати отримання товару 30.01.22. Оплату мало бути здійснено до 31.03.22, включно (з урахуванням того, що лютий місяць 2022 року містить 28 днів).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням норми ст. 625 Цивільного кодексу України та здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача. Правильною сумою 3% річних є 14973,97 євро за період з 01.04.22 по 13.09.24.
Частинами 1 та 2 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Оскільки товар був прийнятий відповідачем, в даному випадку ним не доведено неможливість його оплати внаслідок порушення троку поставки товару (відповідно до п. 1.2 договору, строк поставки товару: грудень 2021 року).
Таке порушення може бути підставою для нарахування штрафних санкцій, що врегульовано п. 7.2 договору, які в межах даної справи не заявлялись і не розглядались.
Посилання відповідача на п. 14 постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», в якому зазначено, що уповноваженим особам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/ переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, включаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків здійснення: 2) переказів резидентами за операціями з імпорту товарів [продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі)], зазначених у постанові Кабінету Міністрів України № 153 від 24.02.2022 «Про окремі питання щодо забезпечення здійснення імпорту», за умови, якщо поставка товарів за такими операціями здійснена/здійснюється після 23 лютого 2021 року, не є підставою для відмови у позові, оскільки в даному випадку здійснено імпорт продукції після 23.02.21, та зобов'язання не є припиненими.
Стосовно зменшення 3% річних, суд приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, балансу інтересів сторін, розмір річних у співвідношенні із сумою основного боргу, відсутність заявлення неустойки, приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми 3% річних.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь IMPULS ENERGO s.r.o.; ел. Пошта info.impulsenergo@gmail.com; адреса вул. Оплеталова 1417/25, Нове Место, 110 00 Прага 1, Чеська республіка (street Opletalova 1417/25, Nove Mesto, 110 00 Prague 1, Czech Republic), Raiffeisenbank a.s., ЄДРПОУ 04047338 203 262 (двісті три тисячі двісті шістдесят два), 00 євро основного боргу, 14 973 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три), 97 євро відсотків річних, 148 813 (сто сорок вісім тисяч вісімсот тринадцять) грн 47 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2024.
Суддя А.О. Науменко