Справа № 517/1387/24
Провадження № 3/517/1074/2024
14 листопада 2024 року с-ще Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Машенька Ширяївського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, -
До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Протокол складений ПОГ СП Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 .
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 28 серпня 2024 року серії ВАВ 121916 вбачається, що 22 серпня 2024 року близько 00 год 30 хв., ОСОБА_1 був відсутній за місцем мешкання, чим порушив правила перебування під адміністративним наглядом та постанову суду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Під час надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції, в порушення приписів ст. 260 КУпАП не забезпечено доставлення ОСОБА_1 до Фрунзівського районного суду Одеської області для розгляду справи.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення поштовим зв'язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена йому судова повістка про виклик до суду за його місцем реєстрації, повернута суду з відміткою пошти про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 11).
Зважаючи на те, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання заочного розгляду справи у випадку відсутності порушника за місцем реєстрації, суд використовує аналогію закону.
У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
22 жовтня 2024 року засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/1387/24 сформовано відповідь № 860133 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Варто вказати, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, інформація щодо дати, часу та місця розгляду справи була розміщена на офіційному вебсайті Фрунзівського районного суду Одеської області, що дозволяло ОСОБА_1 самостійно її переглянути.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 про дату, місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Частиною 1 ст. 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Отже, ураховуючи закінчення строку розгляду справи, визначеного ч. 1 ст. 277 КУпАП, який є присічним і не підлягає продовженню, а також з огляду на приписи ст. 38 КУпАП, та те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вказаний час є достатнім для організації з'явлення до суду чи забезпечення участі у справі захисника, подачі доказів та повідомлення суд про необхідність відкладення розгляду справи, при чому матеріали справи містять необхідні докази для її розгляду по суті, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за його відсутності.
Вивчивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд встановив наступне.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яке підтверджується належними доказами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У своєму рішенні від 10.02.1995, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах Малофєєва проти росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013) та Карелін проти росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на викладене суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
На підтвердження вини ОСОБА_1 відповідальним працівником поліції, крім вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення, також було надано рапорт ст. ДОП СП ВП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Ляховського Є.Л. від 22 серпня 2024 року, згідно якого 22 серпня 2024 року біля 22 год 30 хв. працівником поліції було здійснено виїзд за адресою: с. Загір'я Роздільнянського району Одеської області, з метою перевірки за місцем мешкання ОСОБА_1 , який перебуває під дією адміністративного нагляду. Під час перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній за місцем мешканням.
Диспозицією ч. 1 ст. 187 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників Національної поліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі Національної поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ 121916 вбачається, що 22 серпня 2024 року близько 00 год 30 хв., ОСОБА_1 був відсутній за місцем мешкання, чим порушив правила перебування під адміністративним наглядом та постанову суду.
Разом з тим, судом встановлено, що уповноваженою особою у вказаному вище протоколі, суть адміністративного правопорушення викладена формально, а саме не конкретизована його фабула відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 187 КУпАП та не викладені встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, фабула правопорушення не містить точного посилання на судове рішення, яким було встановлено адміністративний нагляд відносно ОСОБА_1 .
Поряд з цим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів, які б підтверджували той факт, що відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд та останнього зобов'язано додержуватись такого нагляду, в тому числі щодо встановлення обов'язку перебувати в певний час за місцем свого мешкання.
За таких обставин матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 перебуває під дією адміністративного нагляду та на нього покладені певні обов'язки.
Крім цього, суд зазначає те, що відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи факт відсутності ОСОБА_1 за місцем мешкання був виявлений працівниками поліції 22 серпня 2024 року та того ж дня ст. ДОП СП ВП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Ляховським Є.Л. на ім'я начальника було подано відповідний рапорт, який було зареєстровано в ЄО за № 1801.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення було складено відповідальною особою лише 28 серпня 2024 року. При цьому в самому протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» зазначено, що пояснення надані особою на окремому бланку. Незважаючи на це, дані письмові пояснення до матеріалів справи додані не були.
Жодні інші докази, які свідчили б про факт виявлення ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила правопорушення, саме 28 серпня 2024 року матеріали справи не містять.
Отже, оскільки всі дії щодо оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 були вчинені працівниками поліції 22 серпня 2024 року, а отже на протязі двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення факту відсутності ОСОБА_1 за місцем мешкання (22.08.2024 о 00 год 30 хв.) уповноваженою особою повинен був складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП.
Також, відповідно до п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06 листопада 2015 року, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Однак, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «склад адміністративного правопорушення» наявні виправлення дати та часу вчинення адміністративного правопорушення, що є грубим порушенням вимог вказаного вище пункту Інструкції.
Щодо рапорту ст. ДОП СП ВП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Ляховського Є.Л. від 22 серпня 2024 року (а.с. 4) варто зазначити, що такий документ працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а), а тому суд не бере його до уваги.
Інших будь-яких доказів, крім рапорту ст. ДОП СП ВП №2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, на підтвердження обставин, викладених у протоколі, суду не надано та не зазначено про наявність таких доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Отже, викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку суду не надано доказів не тільки порушення ОСОБА_1 правил перебування під адміністративним наглядом, а і взагалі встановлення щодо останнього адміністративного нагляду.
На підставі викладеного вище суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, що підлягають доказуванню в цій справі, та оскільки наявні матеріали справи не містять доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 правил перебування під адміністративним наглядом, а тому вказане є підставою для закриття провадження по справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ст. 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 9, 187, 245, 251, 252, 256, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Машенька Ширяївського району Одеської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 187 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: