Справа № 478/1385/24 Провадження № 1-кп/478/100/2024
14 листопада 2024 року. Казанківський районний суд Миколаївської області,
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Казанка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152270000345 від 02.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, зі слів одруженого та маючого трьох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України, ч. 1 ст. 146 КК України,-
Суд, за результатами судового розгляду визнає доведеним пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, направлених проти здоров'я та волі особи, за наступних обставин.
1. 29.06.2024 року обвинувачений ОСОБА_4 перебував разом із потерпілою ОСОБА_5 за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 13 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), у обвинуваченого ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів відбувся конфлікт з потерпілою ОСОБА_5 в ході якого у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , та бажаючи їх настання, в одній із кімнат житлового будинку за вищевказаною адресою, кулаками рук наніс потерпілій ОСОБА_5 не менше 6 ударів в обличчя та по тілу. Після цього,обвинувачений ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 в куту вищезазначеної кімнати будинку взяв до рук сокиру та наніс останній обухом сокири не менше 5 ударів по тілу.
Згідно з висновком експерта № 89/54 проведеної з 12.07.2024 року по 16.07.2024 року у ОСОБА_5 мались тілесні ушкодження: численні забої, обширні гематоми, садна м'яких тканин голови, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; синці правої та лівої пари орбітальних ділянок; перелом лівої ліктьової кістки; рана правого передпліччя; переломи 6-8 ребер зліва; рана середньої третини лівої гомілки; забій лівої нирки.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
2. 29.06.2024 року близько 23 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), у обвинуваченого ОСОБА_4 , після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , який продовжував конфлікт з останньою на ґрунті ревнощів, виник злочинний умисел спрямований на незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел обвинувачений ОСОБА_4 , з метою залякування потерпілої ОСОБА_5 , всупереч волі останньої, діючи умисно, застосувавши фізичну силу вивів ОСОБА_5 з будинку на подвір'я території домоволодіння та підвів до автомобіля, марки CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на території вказаного домоволодіння, та який перебуває у фактичному користуванні обвинуваченого ОСОБА_4 .
Після цього, обвинувачений ОСОБА_4 із застосуванням погроз фізичною розправою відносно ОСОБА_5 схопив останню за волосся та посадив на заднє сидіння салону автомобіля, при цьому зачинив двері вказаного транспортного засобу внаслідок чого потерпіла ОСОБА_5 була позбавлена можливості вільно пересуватись та самостійно вийти із автомобіля.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля, марки CHEVROLET EPICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та відвіз потерпілу ОСОБА_5 за межі селища Казанка Баштанського району Миколаївської області на відстань близько 2 км, де висадив останню з автомобіля та залишив на ділянці польової дороги між полезахисним лісонасадженням.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом досудового розслідування кваліфіковано, як незаконне позбавлення волі людини, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 146 КК України.
3. 07.07.2024 року обвинувачений ОСОБА_4 перебував разом з потерпілою ОСОБА_5 за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Близько 12 год. 00 хв. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), у обвинуваченого ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів виник конфлікт з потерпілою ОСОБА_5 в ході якого у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , та бажаючи їх настання, в одній із кімнат житлового будинку за вищевказаною адресою, кулаками рук наніс потерпілій ОСОБА_5 не менше 6 ударів в обличчя та по тілу.
Згідно з висновком експерта № 97/57 проведеної з 14.08.2024 року по 19.08.2024 року у ОСОБА_5 мались тілесні ушкодження: переломи 4-5-6 ребер справа; 5-9 ребер зліва зі зміщенням, правосторонній посттравматичний гідро псевмоторакс; контузійна пневмонія справа; гематоми в області очей; рани на шиї, на стопах, на гомілках.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав в повному обсязі, але від надання суду свідчень відмовився. Під час судових дебатів заявив про щире розкаяння.
Незважаючи на визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина у скоєнні кримінальних правопорушень доведена дослідженими в судовому засіданні доказами та встановленими обставинами.
Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила суду, що погано пам'ятає всі обставини, але пригадала, що одного дня, вони приїхали звідкись разом із обвинуваченим ОСОБА_4 на автомобілі додому. Обвинувачений ОСОБА_4 зайшов у дім, а вона перебувала в машині. Пізніше, повернувся до машини обвинувачений ОСОБА_4 та повідомив їй, що почув як хтось перебував із нею в машині. Він питав в неї хто був з нею в машині, а коли вона відповіла, що була одна, він почав її бити. Обвинувачений наносив їй удари руками та ногами по голові, тулубу та ногам. Потім він зупинився та пішов у будинок, звідки повернувся із сокирою та продовжив наносити їй удари руками та тупою стороною сокири.
Як пояснила потерпіла, обвинувачений наносив їй удари, потім зупинявся та розпитував в неї з ким вона була у машині, а потім знову починав наносити їй удари. Потім обвинувачений самостійно припинив наносити їй удари. Дома перебували троє дітей, які все це бачили.
Після цього, обвинувачений схопив її за волоси та посадив у машину, сам сів за кермо та вони поїхали в невідомому напрямку. Коли вони зупинились, обвинувачений ОСОБА_4 витягнув її за волосся з машини та залишив на вулиці, а сам поїхав.
Також потерпіла зазначила, що бачила, як обвинувачений ОСОБА_4 зупинив машину та почав повертатися до неї, але вона сховалась в посадці та він її не знайшов, оскільки було темно. Коли наступив ранок, вона пішки пішла в сторону дому. По дорозі її зустріли прохожі та відвели її до тітки, яка викликала поліцію.
Потерпіла також погодилась із тим, що наведені нею події відбувались у дату, вказану в обвинувальному акті, тобто 29.06.2024 року.
Також потерпіла повідомила суд, що 07.07.2024 року ситуація з її побиттям обвинуваченим повторилася. Так, вони з обвинуваченим перебували на подвір'ї дома. У обвинуваченого ОСОБА_4 виникли ревнощі та він знову почав розпитувати її з приводу того, що вона була з кимось. Відразу після цього, обвинувачений почав її бити.
Як вбачається з дослідженого судом рапорту помічника чергового ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , то 01 липня 2024 року о 07 год. 24 хв. зі служби «102» надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_7 про те, що до неї прийшла племінниця, яка була дуже побита та повідомила, що її побив та вивіз в поле її чоловік ОСОБА_4 .
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.07.2024 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що 29.06.2024 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 спричинив їй тілесні ушкодження, а саме: наніс не менше 10 ударів в область голови, не менше 10 ударів в область рук, не менше 10 ударів в район ребер, тулуба, не менше 5 ударів в область спини, не менше 10 ударів в область ніг, які наносив руками, ногами та сокирою.
З протоколу огляду місця події від 01.07.2024 року, проведеного за добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 на території її домоволодіння, вбачається, що було виявлено спортивні штани з плямами речовини бурого кольору та побутову сокиру з плямами речовини бурого кольору, які було вилучено та поміщено до спец пакетів, зразки крові також було вилучено.
Як вбачається з протоколу огляду предмету від 20.08.2024 року, складеного за результатами прослуховування аудіо запису повідомлення, яке надійшло 01.07.2024 року на спец лінію «102», то жіночий голос повідомляє про те, що вона знаходиться в АДРЕСА_3 , та до неї прийшла племінниця, яка була вся побита та повідомила, що її побив та вивіз в поле її чоловік. З аудіо запису убачається, що на момент телефонного дзвінка племінниця спала, але потім вона прокинулася та безпосередньо продовжила телефонну розмову, де пояснила, що її побив її чоловік - ОСОБА_4 , а потім вивіз в поле, де покинув. В телефонній розмові було встановлено, що особою, яку побив ОСОБА_4 є ОСОБА_5 . Згідно з висновком експерта № 89/54 проведеної з 12.07.2024 року по 16.07.2024 року у ОСОБА_5 мались тілесні ушкодження: численні забої, обширні гематоми, садна м'яких тканин голови, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; синці правої та лівої пари орбітальних ділянок; перелом лівої ліктьової кістки; рана правого передпліччя; переломи 6-8 ребер зліва; рана середньої третини лівої гомілки; забій лівої нирки. Наявні ушкодження утворились від якихось тупих твердих предметів (предмета) і могли утворитись 29.06.2024 року внаслідок ударів тупою стороною сокири (обухом), руками та (або) ногами, при обставинах вказаних в постанові та зі слів потерпілої.
З протоколу слідчого експерименту від 26.07.2024 року, проведеного за добровільної згоди потерпілої на території її домоволодіння, слідує, що потерпілою було відтворено всі обставини нанесення їй тілесних ушкоджень. Так, потерпіла показала, що 29.06.2024 року перебувала в автомобілі припар кованого на території власного подвір'я. З будинку вийшов ОСОБА_4 та почав запитувати у неї з ким вона була в машині, а коли вона повідомила, що була сама, він запропонував їй зайти до будинку. Коли вона погодилась та вони зайшли до другої кімнати від входу будинку, ОСОБА_4 почав наносити їй удари кулаками по голові, в область рук, ніг та спини. Після цього, ОСОБА_4 взяв до рук сокиру, яка знаходилася в кімнаті та почав наносити їй удари обухом сокири в область ребер, спини, рук та ніг. Потім ОСОБА_4 припинив нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.
З протоколу огляду предмету (автомобіля) від 13.09.2024 року вбачається, що на задньому пасажирському сидінні була виявлена речовина бурого кольору, яку було вилучено для подальшого експертного дослідження.
З протоколу слідчого експерименту від 02.10.2024 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 вбачається, що він розповів, як 29.06.2024 року, в період, з 21 год. 00 хв. до 00 хв., він вийшов на двір з будинку, де стояв його автомобіль та почув, як хлопнули дверцята машини в якій перебувала його дружина ОСОБА_5 . Він вирішив, що ОСОБА_5 перебувала в машині не сама та почав із нею розмову, яка в подальшому продовжилась в кімнаті в будинку. В ході розмови він приревнував її та почав наносити їй удари кулаком правої руки, а саме: близько 6-8 ударів кулаком правої руки в область голови, тулуба, рук, куди саме та скільки ударів наніс точно не пригадав. Після цього він взяв в руки сокиру, яка знаходилася в сусідній кімнаті, та наніс потерпілій близько 5-8 ударів тупою стороною сокири в область лівої сторони тулуба, ребер, рук та спини.
Після цього, він вхопив потерпілу за волосся та вивів з будинку та примусово посадив її в машину марки CHEVROLET EPICA, білого кольору та повіз її за межі селища Казанка на ґрунтову дорогу, де по приїзду витяг потерпілу з автомобіля, виштовхнув від нього, сів в авто та поїхав неподалік. Потім хотів повернутися за потерпілою, але автомобіль застряг по дорозі.
Крім цього, підозрюваний показав автомобіль. марки CHEVROLET EPICA, білого кольору, д/н/з НОМЕР_1 , який належить йому та показав, як з правої сторони автомобіля на заднє сидіння посадив потерпілу, коли вивозив її 29.06.2024 року за межі селища Казанка.
Згідно висновку експерта № 547 від 20.08.2024 року кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.
Відповідно з висновком експерта № 548 від 28.08.2024 року на штанах, наданих на експертизу, знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_5 .
Досліджені судом докази в сукупності чітко відтворюють обставини, які відбувались 29.06.2024 року та достовірно доводять обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені відносно потерпілої ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Докази в цілому узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_5 наданих нею в ході судового розгляду.
Епізод нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Епізод примусового поміщення потерпілої ОСОБА_5 до автомобіля ОСОБА_4 та вивезення її за межі населеного пункту (в поле), поза її волею, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини.
Крім цього, судом було досліджено рапорт помічника чергового ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 , з якого встановлено, що 07.07.2024 року надійшло повідомлення зі служби «102», про те, що 07.07.2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 чоловік побив заявницю - ОСОБА_5 .
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.07.2024 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що о 15 год. 00 хв. 07.07.2024 року ОСОБА_4 спричинив їй тілесні ушкодження у виді 5 переломів ребер, численних гематом та садин.
З протоколу огляду місця події від 07.07.2024 року, проведеного за добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 на території її домоволодіння, вбачається, огляд будинку та прилеглої території.
Як вбачається з протоколу огляду предмету від 20.08.2024 року, складеного за результатами прослуховування аудіо запису повідомлення, яке надійшло 07.07.2024 року на спец лінію «102», то жіночий голос повідомляє про те, що їй було нанесено тілесні ушкодження її чоловіком, жінка повідомляє адресу: АДРЕСА_2 , повідомила, що вона убігла з дому та телефонує з телефону тітки, її телефон було розбито чоловіком. З аудіо запису вбачається також, що особою, яка телефонує є ОСОБА_5 , її чоловіком, який її побив є ОСОБА_4 .
Згідно з висновком експерта № 97/57 проведеної з 14.08.2024 року по 19.08.2024 року у ОСОБА_5 мались тілесні ушкодження: переломи 4-5-6 ребер справа; 5-9 ребер зліва зі зміщенням, правосторонній посттравматичний гідро псевмоторакс; контузійна пневмонія справа; гематоми в області очей; рани на шиї, на стопах, на гомілках. Встановити характер ран в області шиї, на стопах та гомілках неможливо через неповний опис їх в наданих медичних документах. Інші наявні ушкодження утворились від дії якихось тупих твердих предметів (предмету). Всі наявні ушкодження могли утворитись 07.07.2024 року внаслідок ударів руками та (або) ногами, при обставинах, вказаних в постанові та зі слів потерпілої. Наявні ушкодження у вигляді: переломи 4-5-6 ребер справа; 5-9 ребер зліва зі зміщенням, правосторонній посттравматичний гідро псевмоторакс; контузійна пневмонія справа, в своєї сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я (більш як 21 день). Всі інші наявні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.
З протоколу слідчого експерименту від 26.07.2024 року, проведеного за добровільної згоди потерпілої на території її домоволодіння, слідує, що потерпілою було відтворено всі обставини нанесення їй тілесних ушкоджень. Так, потерпіла показала, що 07.07.2024 року близько 15 год. 00 хв. вони разом з ОСОБА_4 перебували дома. В ході розмови, ОСОБА_4 почав підозрювати її в зраді та почав наносити їй тілесні ушкодження, перебуваючи в другій кімнаті від входу. Так, ОСОБА_4 було нанесено удари потерпілій кулаками по голові, потилиці, грудної клітини, ребер справа та зліва.
З протоколу огляду предмету (автомобіля) від 13.09.2024 року вбачається, що на задньому пасажирському сидінні була виявлена речовина бурого кольору, зразок якої було вилучення для подальшого експертного дослідження.
З протоколу слідчого експерименту від 02.10.2024 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 розповів, як 07.07.2024 року близько 15 год. 00 хв. в ході сварки з приводу ревнощів, він наніс тілесні ушкодження потерпілій, а саме: перебуваючи в 2 кімнаті від входу в будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , він наніс ОСОБА_5 5-8 ударів в область голови та ребер зліва та справа.
Згідно висновку експерта № 547 від 20.08.2024 року кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО.
Відповідно з висновком експерта № 548 від 28.08.2024 року на штанах, наданих на експертизу, знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_5 .
Досліджені судом докази в сукупності чітко відтворюють обставини, які відбувались 07.07.2024 року та достовірно доводять обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені відносно потерпілої ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Докази в цілому також узгоджуються із показами потерпілої ОСОБА_5 наданих нею в ході судового розгляду.
Епізод нанесення ОСОБА_4 07.07.2024 року тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в ст. 129 Конституції України.
За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, зокрема, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд, безпосередньо дослідивши в ході судового розгляду наведені вище покази потерпілої, а також письмові докази в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 доведена перед судом «поза розумним сумнівом», що підтверджується показаннями потерпілої, які є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає.
Таким чином, враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_4 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 1 ст. 146 КК України, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_4 , відносяться до нетяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та щодо подружжя.
Суд також бере до уваги, що згідно наданих свідоцтв про народження дитини, обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей - доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається таким, що не судимий раніше.
З характеризуючих матеріалів особи обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено наступне.
Згідно відомостей Служби у справах дітей наданих в листі від 07.08.2024 року № 178/06-01 перебування дітей окремо від матері - ОСОБА_9 з її чоловіком ОСОБА_4 становить загрозу для дітей. Під час проведення Службою у справах дітей обстеження матеріально - побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було проведено бесіду із ОСОБА_4 з приводу відповідального батьківства та необхідності створення необхідних умов для всебічного та гармонійного розвитку дітей.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.09.2024 року відносно ОСОБА_4 було встановлено обмежувальний припис та покладено заборону на спілкування з ОСОБА_5 та її дітьми, наближатися до неї та в будь-який спосіб контактувати протягом 6 місяців.
За інформацією Казанківської селищної ради від 05.07.2024 року № 02.03-7/3/2/2982 компрометуючих матеріалів відносно ОСОБА_4 селищна рада не має.
З досудової доповіді судом встановлено, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався та в місцях позбавлення волі не перебував. Не працює, на життя заробляє випадковими заробітками. ОСОБА_4 отримав неповну середню освіту, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюється як середня. Висновок досудової доповіді зводиться до того, що відбування покарання ОСОБА_4 у громаді можливе у винятковому випадку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів.
Згідно з довідкою НКП «Казанківська багатопрофільна лікарня» від 08.07.2024 року № 01-13/379 ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.08.2024 року № 10/3365 ОСОБА_4 визнаний придатним до військової служби.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є військовозобов'язаним. Офіційних відомостей щодо реєстрації шлюбу між потерпілою та обвинуваченим суду надано не було, проте факт спільного проживання однією сім'єю між ними встановлено з обставин кримінального провадження. В той же час, характеризуючи матеріали свідчать в цілому про негативну характеристику ОСОБА_4 , який не працює, на життя заробляє випадковими заробітками, вважається небезпечним для власних дітей, має середні ризики небезпеки для суспільства та повторного вчинення кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та наявність обставин, що обтяжують його покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкцій інкримінованих йому статей, що на переконання суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 1 ст. 146 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 146 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази: сокиру в РБК, яку було поміщено до 2 спец-пакетів, скріплених між собою № PSP 4043213 та № PSP 4043215 та спортивні штани в РБК, які поміщено до паперового конверту, скріплений пломбою № NPU-0289542 - знищити.
Речові докази: змив РБК з підголовника пасажирського сидіння ззаду, в паперову конверті, скріпленому стрічкою № NPU-0289562; змив РБК зі спинки сидіння пасажирського, в паперовому конверті, скріпленому стрічкою NPU-0289561; паперовий конверт Пакет № 1, в якому міститься диск з аудіо-записом повідомлення, яке надійшло на спецлінію «102» та зареєстровано до ЄО № 3788 від 01.07.2024 року; паперовий конверт Пакет № 1, в якому міститься диск з аудіо-записом повідомлення, яке надійшло на спецлінію «102» та зареєстровано до ЄО № 3965 від 07.07.2024 року залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасований.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя