Справа № 487/3847/23
Провадження № 1-в/487/211/24
14.11.2024 м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду Заводського району м. Миколаєва подання начальника Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_4 про звільнення від покарання:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Миколаєва, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , засудженого вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.10.2023 року за ч.4 ст.185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням строком на 1 рік 6 місяців,
13.09.2024 року начальник Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях області ОСОБА_4 звернулася до суду з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.10.2023 року, відповідно до ч.2 ст.74 КК України.
У судовому засіданні прокурор проти звільнення засудженого від призначеного судом покарання за ч. 4 ст. 185 КК України не заперечував.
До судового засідання представник органу виконання покарання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій зазначила, що подання підтримує, просить провести його розгляд за її відсутності.
Засуджений до судового засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
З урахуванням приписів ч. 5 ст. 539 КПК України, розгляд подання було проведено за відсутності представника органу виконання покарання та засудженого.
Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.10.2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 3 ст. 357 КК України та призначено покарання: за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років, за ч.3 ст.357 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням строком на 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набрав законної сили 23.11.2023 року.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексуУкраїни (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до положення ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Згідно вироку встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України 03.06.2023 року, загальна вартість викраденого ОСОБА_5 майна становить 1084,50 грн.
Станом на 1 січня 2023 року два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян становило 2684 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість .
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням вищезазначених обставин, на час розгляду подання, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна відповідальність ОСОБА_5 .
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об'днаної Палати Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 .
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що подання начальника Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, підлягає частковому задоволенню, ОСОБА_5 слід звільнити від покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2023 року за ч.4 ст.185 КК України.
За такого з вироку підлягає виключення покарання, призначене за вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України з посиланням на застосування положення ч.1 ст.70 КК України.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.74 КК України ст.ст.537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Заводського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Заводського районного суду м.Миколаєва за ч.4 ст.185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вважати ОСОБА_5 засудженим вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 23.10.2023 року за ч.3 ст.357 КК України з призначенням покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 76 КК України з покладенням обов'язків з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
На ухвалу може бути подана апеляція в Миколаївський апеляційний суд протягом семи днів з моменту її винесення.
Суддя ОСОБА_1