Справа № 526/14/23 Номер провадження 22-ц/814/3189/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
05 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Старчик Є.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 червня 2024 року, ухвалене суддею Максименко Л.В.,
у справі за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
встановила:
У грудні 2022 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури Гресь Анастасія звернулась до місцевого суду в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924485200:05:000:3361), розташовану на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, яку вона отримала у власність в результаті купівлі її у ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову послалась на те, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на приватизацію земельної ділянки на території як Чернігівської, так і Сумської областей, в той час як громадянин України може скористатися правом на приватизацію лише один раз.
Також просила стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 червня 2024 рокупозовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Гресь Анастасії в інтересах держави в особі Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задоволено.
Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924485200:05:000:3361), розташовану на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.
Повернуто Чернігівській окружній прокуратурі судовий збір в сумі 2481 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1911,25 грн. з кожного.
З цим рішенням не погодився відповідач Головне управління Держгеокадастру у Сумській областіта подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру від 16 грудня 2020 року №18-36450/16-20-сг є законним та прийнятий у межах повноважень.
Підстави для відмови у наданні земельної ділянки ОСОБА_1 були відсутні, оскільки в заяві особа вказала, що не використала право на безкоштовну приватизацію, тоді як в Управління відсутня можливість перевірити інформацію про використане громадянами право на приватизацію земельної ділянки.
Прийняття спірного наказу не пов'язане з виникненням права власності на земельну ділянку.
Звертає увагу суду, що Головне управління з дня набрання чинності змін у земельному законодавстві з 27.05.2021 не має повноважень здійснювати розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Чернігівської окружної прокуратури просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання до Полтавського апеляційного суду з'явилась прокурор Вороненко А.М., представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській областіЛитвиненко М.О. вийшов на відеконференцзв'язок у Господарському суді Сумської області.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_1 отримав виклик до суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; ОСОБА_2 не вручено та повернуто до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою, що є належним повідомленням згідно ст. 128 ч. 6, ч. 8 п.1, п.3 ЦПК України.
Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11 грудня 2020 року № 25-17675/14-20-сг ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 7424482600:07:001:0424) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Гучинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (право власності зареєстровано 15.01.2021).
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 16 грудня 2020 року № 18-36450/16-20-сг державним реєстратором виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області Рекухою С.О. 30.03.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424482600:07:001:0424, номер запису 41291265.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16 грудня 2020 року № 18-36450/16-20-сг затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.
21 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, який посвідчено приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Сумської області Дячок В.О., за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила вказану земельну ділянку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, яка знаходиться в адміністративних межах Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання.
ОСОБА_2 здійснила придбання оспорюваної земельної ділянки у особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.
При цьому районний суд зазначив, що реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2 гектара.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
У пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
У пунктах 38, 39 постанови Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 916/3727/15 наведено правові висновки про те, що за змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння, за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Такий захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 676/1795/20 зазначено, що: рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. [...] суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи вказане, достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34). Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21 (пункти 148-150).
Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що земельна ділянка загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, яка знаходиться в адміністративних межах Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання. В свою чергу ОСОБА_2 здійснила придбання оспорюваної земельної ділянки у особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 5924485200:05:000:3361), розташовану на території Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області.
Також суд першої інстанції правильно послався на те, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, що сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.
При цьому суд вірно врахував, що ОСОБА_2 не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв'язку із таким втручанням, оскільки ч. 1 ст. 661 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таким чином, законодавцем визначений механізм захисту майнових прав покупця.
Державна реєстрація прав є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Такі висновки надані Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 916/1636/21, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно, з порушенням належного правового механізму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про її витребування від ОСОБА_2 на користь Рожковицької сільської ради, яка є розпорядником цих земель.
Колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками місцевого суду про те, що звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо безоплатної передачі земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення її території для потреб держави, яка вибула з її розпорядження незаконно.
Недотримання відповідачем вимог законодавства України безумовно порушує також публічні інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері, тому прокурор правомірно, в межах своїх повноважень звернувся до суду за захистом публічних прав.
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку наказу Головного управління Держгеокадастру від 16 грудня 2020 року №18-36450/16-20-сг, який є незаконним, та відсутність підстав для надання земельної ділянки ОСОБА_1 та правильно зазначив, що реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми приватизації, встановлені Земельним кодексом України).
Оскільки земельна ділянка загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 5924485200:05:000:3361, що знаходиться в адміністративних межах Рожковицької сільської ради Середино-Будського району Сумської області, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання, та придбана ОСОБА_2 в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову та витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 на користь Середино-Будської міської ради Шосткинського району Сумської області, що є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права держави.
З наведених підстав посилання Головного управління Держгеокадастру у Сумській областів апеляційній скарзі на законність вказаного наказу та відсутність підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не заслуговують на увагу колегії суддів.
Інші доводи апеляційної скарги дублюють заперечення проти позову, правильних висновків місцевого суду не спростовують, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, тому на увагу колегії суддів апеляційного суду не заслуговують.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 13 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук