Справа № 761/3690/23
Провадження № 1-в/761/541/2024
13 листопада 2024 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання фахівця Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, -
Фахівець Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ)., яким зменшено межі покарання за вчинення кримінального правопорушення, і визначення остаточної міри покарання засудженому.
У судовому засіданні прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання.
Засуджений ОСОБА_4 та представник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином.
Оскільки згідно ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, суд визнав за можливе розглянути клопотання без участі засудженого та представника органу пробації.
Дослідивши матеріали подання, заслухавши думку прокурора, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023, до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Згідно вказаного вироку ОСОБА_4 визнаний судом винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, яке мало місце 07.11.2022, на суму 570 грн 07 коп.
Разом з тим, Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 (№ 51-2555кмо24) вказала, що Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», становив 2 481 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023 завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму 570 грн 07 коп., що значно менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання за даним вироком, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд, -
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного йому Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023, у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1