Справа № 569/4334/24
05 листопада 2024 року
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в особi головуючої суддi Панас О.В.
при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М.
з участю:
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
встановив:
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Просила стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне, Рівненської області, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн. 00 коп. на місяць.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.03.2013 р. між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 у Позивача та Відповідача народилась спільна дитина - ОСОБА_3 .
З часом спільне життя Позивача та Відповідача стало погіршуватись, у сімейних відносинах з'явився стійкий розгляд, у зв'язку із чим їх було припинено. Після розірвання відносин між Позивачем та Відповідачем, останній, забравши всі спільні кошти та переважну частину майна (включно із предметами побуту) залишив місце спільного проживання. З цього моменту і станом на сьогодні дитина проживає з Позивачем, Відповідач жодної матеріальної та будь-якої іншої участі у вихованні дитини не бере. Позивач повністю здійснює виховання дитини, а також забезпечує її матеріально.
Відповідач є достатньо добре забезпеченим фінансово. Так, згідно інформації з відкритих джерел (Ореndatabot) 19.06.2018 року було зареєстровано ФОП ОСОБА_1 (основний вид діяльності - роздрібна торгівля деталями та приладдям автотранспортних засобів). Окрім того, у власності Відповідача перебуває 3 земельних ділянки. Позивачу відомо про наявність у Відповідача доходу в сумі близько 800 000 грн. на рік. На жаль, як фізична особа, Позивач не має змоги витребувати відповідні фінансові документи. Водночас, виховуючи дитину, Позивач перебуває у складному матеріальному становищі. Так, Позивач разом з дитиною проживає в орендованій квартирі . Договір про сплату аліментів між Позивачем та Відповідачем не укладався. Тому, з метою захисту прав дитини на належне утримання з боку батька, який проживає окремо, звертається до суду із позовною заявою про стягнення аліментів.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник позивачки адвокат Мороз І.І., яка діє згідно ордеру серія ВС № 1223840 від 22.08.2023 згідно поданого клопотання ( вх..№62061/24-вх. від 04.11.2024) просила розглянути справу без участі сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що у грудні 2023 року син прийшов до нього та залишився проживати з ним. Дитина у м.Львові не зареєстрована, має зареєстроване місце проживання у м.Рівному у квартирі батьків позивачки. До школи у м.Львові вони разом з колишньою дружиною записували дитину. Дитина проживає з ним, перебуває на його утриманні та вихованні. Він має зареєстроване місце проживання у м.Рівному, у м.Львові не зареєстрований так як будинок де він проживає не прийнятий в експлуатацію.
Підтримав поданий до суду відзив згідно якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою правову позицію обґрунтував тим, що твердження позивачки про те, що він як батько дитини не несе жодної відповідальності за сина, не утримує його, а вона /позивачка/, виховуючи дитину самотужки, перебуває в складному матеріальному становищі не відповідають дійсності.
Позивач жодними доказами не підтвердила тих обставин, на які покликається, не підтвердила одноосібне виховання нею спільного сина, не підтвердила ухилення ним від виховання дитини, не підтвердила проживання сина разом з нею. Позовна заява містить багато спотвореної інформації.
Їхній син, ОСОБА_3 проживає з ним м.Львові в приватному будинку, який знаходиться на території садового товариства, повністю перебуває на його утриманні. Вони разом з ним їздять до школи, відвідують спортивний Комплекс Аквапарк, картинг, разом проводять час, роблять уроки, у них спільне дозвілля та відпочинок, відвідують стоматолога, разом купують йому одяг, ним проводиться оплата витрат, пов'язаних з навчанням. Вказані твердження засвідчуються Актом про спільне проживання його та сина, а також копіями чеків, які збереглися. Отже, він жодним чином не ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Відповідачем до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 06.03.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження у справі, призначене судове засідання з викликом сторін.
Ухвалами суду від 03.04.2024, 28.05.2024,26.06.2024 постановлено проводити судові засідання у режимі відеоконференції .
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані письмові докази, та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 16.03.2013 р. перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2023 року.
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 241, зареєстрований Залізничним відділом ДРАЦС РС Львівського міського управління юстиції, який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З досліджених судом інших письмових доказів, наданих позивачкою вбачається, що згідно інформації з відкритих джерел (Ореndatabot) 19.06.2018 року було зареєстровано ФОП ОСОБА_1 (основний вид діяльності - роздрібна торгівля деталями та приладдям автотранспортних засобів). Також,у власності відповідача перебуває 3 земельних ділянки (кадастрові номери -4623686200:01:001:0647,5621682600:09:001:0054,5621682600:09:001:0053), реєстрацію прав на дві з трьох зазначених ділянок здійснено у липні 2023 року.
З досліджених судом письмових доказів, наданих відповідачем вбачається, що відповідач, маючи зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , проживає з грудня 2023 р. в кооперативно-садівничому товаристві «Жайворонок», Львівська область, Пустомитівський район, село Скнилів . При цьому суду не надано ні договору оренди ні договору найму житла за зазначеною адресою.
Окрім того, судом досліджено акт про фактичне місце проживання дитини . Як зазначено в акті, він складений сусідами, проте, без зазначення даних згідно яких зазначені особи можуть бути ідентифіковані ( адреси місця проживання, паспортні дані). Акт підписаний головою КСТ «Жайворонок» І.І.Демківим, проте, до акту не долучено документів, що підтверджують його повноваження, не долучено доказів створення комісії для проведення перевірки. Відтак, такий акт суд оцінює критично.
Оглянутими судом копіями долучених відповідачем квитанцій підтверджується, що відповідач несе витрати на утримання сина , які пов'язані з навчанням, відпочинком, придбанням одягу та іншого, що узгоджується з положенням ст. 141 СК України згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Разом з тим, як встановлено судом, рішення суду про визначення місця проживання спільної дитини з батьком відсутнє, при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, спору між сторонами з приводу місця проживання дитини не було, відповідач із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини з ним та стягнення аліментів на утримання дитини не звертався.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 давав нотаріально посвідчену згоду матері неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на тимчасовий виїзд малолітнього сина ОСОБА_3 з матір'ю за кордон, заява посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сосновською О.Я., зареєстрована в реєстрі за № 691, що узгоджується з вимогами ст. 157 СК України, та вказує на той факт, що дитина проживала з матір'ю.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум на дитину у віці від 6 до 18 років становить 3196 грн., 50 % якої становить 1598,00 грн., та є гарантованою державою мінімальною сумою коштів на дитину відповідного віку.
Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення дитини на рівні встановленого прожиткового мінімуму є спільним обов'язком батьків, тобто матері та батька.
Позивачка не подала до суду будь-яких доказів для встановлення її щомісячного доходу, а судом таких доказів встановлено не було.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Враховуючи встановлені по справі обставини,обов'язку батька щодо утримання дитини, та з метою забезпечення прав дитини на матеріальне утримання, з урахуванням достовірно встановлених доказів у справі, суд прийшов до висновку що позовна заява підлягає до задоволення частково.
Суд вважає, що згідно положень СК України, встановлених судом достовірних доказів слід стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.03.2024 до повноліття дитини.
Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 01.03.2024 по 01.04.2024 - допустити до негайного виконання.
Судові витрати - судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в прибуток державного бюджету в сумі 1211,20 грн. від сплати якого позивачка була звільнена при пред'явленні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,81,141, 264-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне, Рівненської області, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.03.2024 до повноліття дитини.
Рішення суду про стягнення аліментів на дитину у межах суми платежу за один місяць з 01.03.2024 по 01.04.2024 - допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. в прибуток державного бюджету.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 11.11.2024
Суддя О.В.Панас