Справа № 673/781/24
Провадження № 2/673/398/24
(заочне)
"07" листопада 2024 р. м. Деражня
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Ягодіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ставнічук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАРИН-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В липні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CL-108599 від 23.05.2018 року у розмірі 63514.93 грн., В обґрунтування позовних вимог вказав, що 23.05.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-108599 за умовами якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим договором. Позичальнику був виданий кредит у розмірі 36000,00 грн. терміном до 22.05.2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 53,99% річних.
08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК«Марин-фінанс» укладено договір факторингу у відповідності до умов якого, АТ «Кредобанк» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Марин-фінанс» приймає належні АТ «Кредобанк» права вимоги до боржників, вказаних у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу ТОВ «ФК «Марин-фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 63514,93 грн. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Марин-фінанс» ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Марин-фінанс» за договором № CL-108599 від 23.05.2018 року у розмірі 63514,93 грн., з яких: прострочено тіло кредиту 29601,46 грн., прострочені відсотки 33913,47 грн.
Згідно з ухвалою судді від 08.08.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги та не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином.
З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд вважає позов обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 23.05.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-108599 за умовами якого товариство зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк на та умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.1, 2.2, 2.3, 4.1, 6.2 даного Договору позичальнику видається кредит у розмірі 36000,00 грн. терміном 60 місяців до 22.05.2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом 53,99 % річних, позичальник здійснює повернення суми заборгованості відповідно до графіку платежів, що є додатком до договору.
08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК«Марин-фінанс» укладено договір факторингу у відповідності до умов якого, АТ «Кредобанк» передає (відступає), а ТОВ «ФК «Марин-фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Марин-фінанс» приймає належні АТ «Кредобанк» права вимоги до боржників, вказаних у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу ТОВ «ФК «Марин-фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 63514,93 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Марин-фінанс» за договором № CL-108599 від 23.05.2018 року у розмірі 63514,93 грн., з яких: прострочено тіло кредиту 29601,46 грн. та прострочені відсотки 33913,47 грн.
Аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт укладання даного договору є доведеним, натомість відповідачем будь-яких доказів на спростування останнього до суду подано не було. Зазначені договори не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак, є чинними і підлягають до виконання.
За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України у договорах факторингу - фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, уклавши договір факторингу 08 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Марин-фінанс» набуло статусу кредитора по відношенню до відповідача, а саме право вимоги заборгованості за кредитним договором № CL-108599.
Оскільки відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, не забезпечивши своєчасного повернення запозичених коштів, у відповідача виникло право вимагати від відповідача повернення суми кредиту.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вказаних норм, враховуючи, що відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту.
Сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача в загальному становить 63514,93 грн. з яких 29602,46 грн.- тіло кредиту та 33913,47 грн.- проценти за користування кредитом.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу подано договір про надання правничої допомоги №01/05/24 від 01.05.2024 року, акт наданих послуг №1 від 31.05.2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2024 року №01/05/2024 згідно якого загальна вартість таких робіт становить 6000 грн.
В свою чергу відповідачем не подано заяви щодо неспівмірності понесених судових витрат зі складністю справи.
Таким чином судові витрати позивача у справі складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000грн, що в загальному становить 8422,40 грн.
В силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог товариства, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, що в загальному становить 8422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,264,265,273, 280-283ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-фінанс» заборгованість за кредитним договором від 23.05.2018 року № CL-108599 у розмірі 63514,93 грн., з яких: прострочено тіло кредиту 29601,46 грн. та прострочені відсотки 33913,47 грн. а також судові витрати в загальному розмірі 8422,40 грн., з яких судовий збір - 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу- 6000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Марин-Фінанс», місце знаходження: м. Львів вул. Академіка Лазаренка Є., будинок 4, кабінет 4, ЄДРПОУ 43231894;
відповідач:
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 12.12.2012 року Деражнянським РС УДМС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складене 11.11.2024 року.
Суддя: Т. В. Ягодіна