Справа №672/697/24
Провадження №2/672/361/24
13 листопада 2024 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,
з участю секретаря судового засідання - Шкробот К.І.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача- ОСОБА_2 ,
представника органу опіки та піклування -Єгорової А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городку Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Городоцької міської ради,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позивач обґрунтовує позов тим, що між ним та відповідачкою 30.04.2015 було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції у Хмельницькій області. Від вказаного шлюбу сторони мають двоє дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами фактично припиненні. Спільне життя у подружжя не склалося, між ними виникали часті непорозуміння через несумісність характерів, різних поглядів на сімейне життя та виховання дітей, зловживання відповідачем алкогольними напоями та бродяжництво. Відповідач безпричинно систематично залишала сім'ю, зокрема дітей, зникала у невідомому напрямку. В жовтні 2003 ОСОБА_3 вкотре таємно пішла із сім'ї, а 04.01.2024 забрала із собою малолітню доньку ОСОБА_6 . Позивач проживає разом з малолітнім сином, а тому просить суд розірвати шлюб, місце проживання сина визначити з ним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснив, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, мають двоє малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. 04.01.2024 ними було прийнято рішення про припинення сім'ї. Також ними, з урахуванням бажань дітей, було прийнято рішення, що син ОСОБА_7 залишається проживати з батьком, а донька ОСОБА_6 - з матір'ю. Відповідачка написала розписку, в якій зазначила про прийняте рішення. Крім того, він неодноразово пропонував ОСОБА_3 укласти угоду про визначення місця проживання дітей, вона погоджувалась, але в призначений час до нотаріуса не з'являлась. На даний час ОСОБА_3 проживає разом з малолітньою донькою разом у будинку її матері в с.Велика Яромирка, він проживає з сином окремо, а тому просить шлюб між ними розірвати, визначити місце проживання сина разом із ним.
Представник позивача-адвокат Гаджук В.О. позовні вимоги свого довірителя підтримав, просить позов задовольнити, розірвати шлюб між подружжям, визначити місце проживання малолітнього сина позивача ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 ..
В судове засідання відповідачка не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином поштовим повідомленням за фактичним місцем проживання, причини неявки суду не повідомила. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.
Представник органу опіки та піклування позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з позивачем підтримала, вважає за доцільне визначити місце проживання сина з батьком - ОСОБА_1 .. Пояснила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини була присутня ОСОБА_3 , яка підтвердила, що з нею проживає малолітня донька ОСОБА_6 , а син ОСОБА_7 проживає з батьком, зазначила, що не заперечує щодо проживання сина з батьком, оскільки планує їхати на тимчасову роботу за кордон.
Відповідно до ч.3ст. 211, ч.1ст.223, ч.1ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника органу опіки та піклування, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Згідно ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
У відповідності до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст.112 СК України, позов може бути задоволено, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони уклали шлюб 30.04.2015, зареєстрований актовим записом №53 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від вказаного шлюбу сторони мають двоє дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. Сім'я не може бути збережена та подальше спільне життя не можливо.
Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття кохання та поваги один до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд вважає можливим розглянути справу без присутності сторін, та вважає необхідним розірвати шлюб між сторонами.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги те, що відповідачка з позивачем не мешкають разом, що свідчить про відсутність у них бажання зберегти сім'ю, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання сина з позивачем, суд виходить із наступного.
Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27.09.1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11.07. 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Городоцької міської ради Хмельницької області, в інтересах дитини, останній вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Із вказаного висновку слідує, що дитина проживає у сім'ї батька, який приділяє належну увагу та турботу сину. Дитина має задовільні умови проживання, батько приймає активну участь у вихованні дитини, піклується про стан його здоров'я, доглядає його, виховує його в дусі найкращих якостей, тобто забезпечує фізичний, інтелектуальний моральний, культурний, духовний і соціальний розвиток. Мати дитини проживає в будинку своєї матері по АДРЕСА_1 , періодично їздить на заробітки в Польщу, молодшу доньку залишає на свою матір, тому сина залишила батькові.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього сина сторін, суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання дитини з батьком, що визнано відповідачкою та підтверджено іншими доказами, добросовісне виконання позивачем батьківських обов'язків, створення для сина необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення сина усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання сина з батьком, чи негативно впливали на його виховання та розвиток, згоду матері на проживання малолітнього сина з батьком, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком - позивачем ОСОБА_1 ..
При цьому, суд вважає необхідним наголосити на тому, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідачки ОСОБА_3 спілкуватися з сином та не обмежує її у здійсненні своїх материнських прав та обов'язків стосовно дитини, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання такого з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з сином, прояву турботи відносно нього та участі у його вихованні.
Враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст.ст.280-282, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа Орган опіки та піклування Городоцької міської радизадовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №53, розірвати.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою:АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Городоцького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Гаджук Василь Олександрович, РНОКПП НОМЕР_3 , місце здійснення адвокатської діяльності (місце знаходження): пров.З.Космодем?янської, буд.12, м.Городок, Хмельницький район, Хмельницька область, 32002.
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа без самостійних вимог: орган опіки та піклування Городоцької міської ради, місце знаходження: вул. Грушевського, буд.53, м.Городок Хмельницької області 32000.
Суддя Л.Е.Пономаренко