Справа № 364/708/24
Провадження № 2/364/375/24
14.11.2024 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуюча суддя Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши в селищі Володарка, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, телефон: 38(099)-069-81-40, електронна пошта: fintrust@ukr.net )
представник позивача адвокат Столітній Михайло Миколайович ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №9422/10 від 18.09.2020, тел.: 38 (096) 555-84-23, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , № телефон: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20.09.2024 в системі «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява, у якій представник позивача зазначає, що 01.06.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3717360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит; сума кредиту складає 16000 грн; строк кредиту 360 днів: з 01.06.2023 по 26.05.2024; сплата процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у розмірі 16000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_4 . Відповідачка свої зобов'язання не виконує в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 91456,80 грн.
24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» на підставі договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило право грошової вимоги позивачу ТОВ «ФК « ФІНТРАСТ Україна» за договором № 3717360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.06.2023 укладеним між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 , розмір заборгованості - 91456,8 грн.
Представник позивача заявляє про судові витрати, які складають: судовий збір - 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі - 10000,00 грн.
Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та на ст. ст. 514, 516, 525, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 20, 27, 28, 175-177, 184, 187, 279, 280 ЦПК України, представник позивача просить суд:
- стягнути з відповідачки на користь ТОВ « ФК « Фінтраст Україна»: суму заборгованості у розмірі 91456,8 гривень; судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі - 2422,40 грн, та 10 000,00 грн витрати на правову допомогу.
30.09.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14.11.2024. Одночасно суд витребував та зобов'язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача (електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства) - а саме: кредитний договір та додатки до нього, додаткові угоди до договору, документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання послуг; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні бухгалтерські документи, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо. Одночасно надати оригінал договору факторингу, реєстр боржників.
Позивачу вказано на наслідки не подання до суду витребуваних доказів, які передбачені п. 9 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Окрім того за клопотання позивача суд витребував від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 01.06.2023 на платіжну картку НОМЕР_5, банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 16000,00 грн від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» ( код ЄДРПОУ 42753492).
Сторонам роз'яснено їх права передбачені ст. 278 ЦПК України, щодо порядку та строків подання відзиву, заперечень тощо.
Станом на час розгляду справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін до суду не надходило.
Про відкриття провадження позивач та представниця позивача та про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківки з електронного кабінета позивача та його представника про доставку електронного документа ( а.с. 95, 96, 97, 98).
З огляду на зазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проходив за відсутності учасників справи.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, розглянувши матеріали справи, вважає, що така позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.
14.11.2024, ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що позивач не виконав ухвалу суду від 30.09.2024 та не надав оригіналів письмових (електронних) доказів на ствердження своїх позовних вимог, які стосуються безпосередньо позовних вимог, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду. А саме позивач не надав пакету документів щодо укладеного 24.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК « ФІНТРАСТ Україна» договору факторингу № 24/05/2024 за умовами якого як стверджує позивач за плату йому відступлено право грошової вимоги за договором № 3717360 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.06.2023 укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 , розмір заборгованості - 91456,8 грн.
Суд зобов'язав позивача надати для огляду оригінали письмових (електронних) доказів, однак всупереч наведеному позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 30.09.2024 яку він отримав у електронному кабінеті 30.09.2024 ( а.с. 95, 96).
Одночасно суд вважає, що слід зазначити та звернути увагу позивача, що за його клопотання судом було витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 01.06.2023 на платіжну картку НОМЕР_5, банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у розмірі 16000,00 грн від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» ( код ЄДРПОУ 42753492).
22.10.2024 на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» , якою повідомлено що суд, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_6 , на яку 01.06.2023 здійснено переказ коштів на суму 16000,00 гривень, інформація про платника відсутня ( а.с.101).
З наведеного випливає, що наразі позивачем належними та допустими доказами не доведено перехід права вимоги за кредитним зобов'язанням Накльока Наталії, що позбавляє суд можливості достовірно встановити, що позивачу було передано право вимоги саме за кредитними зобов'язаннями відповідача. Не надання позивачем належних і допустимих доказів, щодо переходу права грошової вимоги ( договору факторингу (портфеля документів) та належних і допустимих доказів користування відповідачкою кредитними коштами, про стягнення яких було заявлено позивачем вказує на не виконання ухвали суду від 30.09.2024 та відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду такої справи по суті.
Одночасно, суд вважає, що слід зазначити, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" стаття 7.
Постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 755/1549/22: зазначає, що отримавши процесуальні документи в електронній формі, суд має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного. Апеляційний суд не врахував, що оригіналом є саме документ в електронній формі, а його паперова форма - відтворена на папері копія. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію.
Наразі процесуальний закон оперує трьома поняттями - «оригінал», «електронна копія» та «письмова копія» електронного доказу тощо.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» тлумачить «оригінал електронного документа» як електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
Суд доходить висновку, що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим установленим порядком безспірно з'ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує позивач, отриманні ним права грошової вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача, зокрема, щодо відповідальності за порушення ним грошових зобов'язань.
Одночасно позивач жодним чином не відреагував на ухвалу суду від 30.09.2024, зокрема не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду та не надав витребуваних судом оригіналів письмових доказів. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Одночасно слід зазначити, що при купівлі права вимоги позивачем, фактор зобов'язується самостійно (без участі клієнта) щодо прав вимоги, стосовно яких здійснюється примусове стягнення заборгованості в судовому порядку або у виконавчому провадженні, підготувати та подати заяви про заміну сторони у таких провадженнях до відповідних інстанцій для здійснення процесуального правонаступництва. Після підписання сторонами реєстру відступлених прав вимоги, в день такого підписання, клієнт передає, а фактор зобов'язаний прийняти документацію, про що сторонами складається Акт приймання-передачі.
Тобто при укладенні договору факторингу за яким позивачу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , саме ТОВ « ФК «ФІНТРАСТ Україна» повинні були отримати і пакет документів, щодо кредитних правовідносин за якими вони отримали право грошової вимоги, а відтак в подальшому при виникненні спору надати їх на ствердження своїх вимог.
Згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Однак незважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 14.11.2024 ухвала від 30.09.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом оригінали письмових доказів на ствердження виниклих кредитних правовідносин позивачем надані не були, належного обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведено.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун