справа № 361/711/24
провадження № 2/361/2639/24
06.11.2024
(Заочне)
Іменем України
06 листопада 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряІванової К.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 100 000 гривень, на підтвердження чого склав розписку. Згідно розписки позичальник зобов'язується повернути суму позики до 01 травня 2021 року. Однак, у визначені строки борг ОСОБА_2 не повернув, чим порушив умови договірних зобов'язань. З огляду на викладене, позивач просить стягнути із відповідача суму боргу у розмірі 100 000 гривень, інфляційні збитки за період з 01.05.2021 по 30.11.2023 у розмірі 38 714,90 грн., три відсотки річних у розмірі 8 062,88 грн., визначені за період з 01.05.2021 по 06.01.2024, а також пеню у розмірі 44 628,69 грн. Таким чином, загальний позивачем розмір позовних вимог становить 191 406,47 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 1 914,06 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Сердинського В.С. від 08 лютого 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 04 березня 2024 року прийнято справу до провадження судді та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до початку розгляду справи від представника позивача - адвоката Райх Л.М. надійшла заява, в якій остання заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити та слухати справу за відсутності позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
Обставини справи, що встановлені судом
Згідно розписки від 20 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав в борг від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 100 000 гривеньта зобов'язався повернути всю суму грошових коштів до 01 травня 2021 року.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц зроблено наступний правовий висновок щодо розписки як договору позики: договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі провадження № 61-20376св18.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 надав позивачу ОСОБА_1 , розписку про те, що він отримав грошові кошти в борг та зобов'язується віддати останньому всю суму боргу в розмірі 100 000 гривень - до 20 жовтня 2020 року.
Таким чином, суд, встановивши справжню правову природу розписки, приходить до висновку, що укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору позики, відбулося.
Доказів на підтвердження повернення ОСОБА_2 боргу за розпискою, чи заперечень щодо факту укладення вказаної розписки, суду не надано і судом не встановлено.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 100 000 гривень ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилаючись на вищевикладені положення, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 інфляційні збитки, визначені за період з 01.05.2021 по 30.11.2023, у розмірі 38 714,90 грн., три відсотки річних за період з 01.05.2021 по 06.01.2024 у розмірі 8 062,88 грн., а також пеню у розмірі 44 628,69 грн., визначену у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.01.2023 по 06.01.2024.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З огляду на викладені вище положення закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних в вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 01.05.2021 по 23.02.2022 у розмірі 2 449 грн., а також інфляційних втрат за період з 01.05.2021 по 23.02.2022 у розмірі 8 062,53 грн.
Оскільки з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останній заявляє вимоги про стягнення саме за період з 06.01.2023 по 06.01.2024, враховуючи вищенаведений пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правові підстави для стягнення із ОСОБА_2 пені на користь позивача за вказаний період відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за борговою розпискою від 20 жовтня 2020 року у розмірі 100 000 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 2 449 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 8 062,53 грн.
Щодо судових витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 914,06 грн., що підтверджується квитанцією від 09.01.2024.
Крім того, позивачу ОСОБА_1 надавалася правова допомога адвокатом Райх Л.М. згідно Договору про надання правової допомоги № 11/12 від 23 грудня 2023 року.
Вартість наданих послуг адвоката складає 6 000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 23.12.2023 та квитанція № 3361651 від 23.12.2023.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 110,15 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 3 480 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 20 жовтня 2020 року у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, три відсотки річних у розмірі 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) гривень, інфляційні втрати у розмірі 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) гривні 53 копійки, судовий збір у розмірі 1 110 (одна тисяча сто десять) гривень 15 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН