13.11.2024Справа №607/24282/24
13 листопада 2024 року м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04 листопада 2024 року о 13 год 30 хв. по вулиці Винниченка, 8 у м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, під час руху заднім ходом, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований транспортний засіб «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №166717 від 05 листопада 2024 року, 04 листопада 2024 року о 13 год 30 хв. по вулиці Винниченка, 8 у м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи причетним до ДТП, місце події залишив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно міг пошкодити транспортний засіб «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки 04 листопада 2024 року він здійснював рух заднім ходом по вул. Винниченка, 8 у м. Тернопіль. У зв'язку з чим вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав та щиро розкаявся. Однак, будь-якого зіткнення з іншим транспортним засобом не відчув та не мав на меті залишати місце ДТП. Дізнався про вчинене ним ДТП лише 05 листопада 2024 року від працівників поліції. Крім того, просив врахувати, що потерпіла ОСОБА_2 не має до нього будь-яких матеріальних претензій, оскільки він відшкодував завдані збитки, про що остання надала письмову розписку. Посилаючись на наведене, просив закрити провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стосовно інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП слід зазначити наступне.
Вимогами статті 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Судом встановлено, що крім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме: даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №166720 від 05 листопада 2024 року; схемою місця ДТП, яка сталася 04 листопада 2024 року о 13 год 30 хв.; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04 листопада 2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 листопада 2024 року; протоколом огляду транспортного засобу від 05 листопада 2024 року.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Щодо правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 слід зазначити наступне.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. При цьому, такі дії мають вчинятися свідомо з метою залишення місця ДТП.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та мотивом нехтування забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди є дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
З аналізу вищенаведених норм законодавства встановлено, що склад адміністративного правопорушення за ст. 122-4 КУпАП складають дії учасника ДТП, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння.
В силу вимог п. 2.10 (а) ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Як встановлено в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 мав намір залишити місце дорожньо-транспортної пригоди через нехтування правилами безпеки дорожнього руху чи здійснити дії на приховання факту ДТП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що 04 листопада 2024 року дійсно керував транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Винниченка, 8 у м. Тернопіль. Однак, будь-якого зіткнення з іншим транспортним засобом не відчув, оскільки пошкодження іншого транспортного засобу були незначні у вигляді потертостей ЛФП. Мети залишати місце ДТП у нього не було. Дізнався про вчинене ним ДТП лише 05 листопада 2024 року від працівників поліції, коли останні прибули до нього.
Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05 листопада 2024 року, які містяться в матеріалах справи.
Наявні в матеріалах справи докази стосуються події ДТП, однак беззаперечно не підтверджують обставини викладені у протоколі та не свідчать, що ОСОБА_1 свідомо залишив місце ДТП з метою приховати факт його здійснення.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду та вона не має до нього жодних претензій, про що остання написала письмову розписку. Вказані обставин також свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 мотиву приховати факт ДТП.
Таким чином, судом не встановлено суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті 124 КУпАП.
При обранні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, визнання ним вини та щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, у зв'язку з цим, вважає за доцільне обрати ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в межах санкції статті 124 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 122-4, 124, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень у дохід держави.
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І.М. Черніцька