Справа № 601/3180/24
Провадження №1-в/601/93/2024
13 листопада 2024 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці подання Кременецького РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області, про звільнення від відбування покарання:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернополя, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , громадянки України, із середньою освітою, непрацюючої, одруженої, засудженої вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 14.02.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України до покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; за ч.3 ст. 357 КК України у виді арешту строком 1 місяць. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, -
До Кременецького районного суду Тернопільської області надійшло подання провідного інспектора Кременецького РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного їй 14.02.2024 вироком Радивилівського районного суду Рівненської області.
Подання обгрунтовано тим, що 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», а отже вчинене засудженим діяння віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність. Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і Закон № 3886-IX має зворотною дію у часі, а тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.74 КК України засуджена підлягає звільненню від призначеного судом покарання, оскільки сума заподіяних збитків ОСОБА_4 становить 498,67 грн, тобто менше 3028 грн.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явилася, хоча про день та час судового засідання була повідомлена належним чином, однак на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі. Просила подання задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Засуджена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала подання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала подання частково, просила суд звільнити засуджену ОСОБА_4 від покарання призначеного 14.02.2024 вироком Радивилівського районного суду Рівненської області за ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд, заслухавши учасників та розглянувши подання, дійшов наступного висновку.
Вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 14.02.2024 ОСОБА_4 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та їй призначено покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років; за ч.3 ст. 357 КК України у виді арешту строком 1 місяць. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Вирок набрав законної сили 12.03.2024.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна», який набув чинності 09 серпня 2024 року.
У відповідності до вказаного закону ст. 51 КУпАП викладено в такій редакції: «Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб".
Порівняно з попередньою редакцією цієї статті зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК).
За частиною 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, унесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Беручи до уваги викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX ПК, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Верховний Суд в постанові від 7 жовтня 2024 року у справі №278/1566/21(провадження № 51-2555кмо24) вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Так, ОСОБА_4 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Водночас майнова шкода спричинена потерпілій, що встановлена за вироком, становить 498,67 гривень, а кримінальне правопорушення вчинене 26.09.2023.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2023 році становив 2684 гривні, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 2684 гривні.
З урахуванням положень ст. 5 КК, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_4 вчинила дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 КПК, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч.2, 3 ст.74 КК України.
Згідно із п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, п.13 ч.1 ст.537 КПК.
Отже, враховуючи фактичну декриміналізацію розміру викраденого майна, за яке настає кримінальна відповідальність, суд дійшов до переконання про часткове задоволення подання, засуджену ОСОБА_4 слід звільнити від покарання, призначеного за вироком суду в частині засудження за ч.4 ст.185 КК України у зв'язку із усуненням караності діяння.
В той же час, вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 14.02.2024 ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді арешту строком на 1 місяць, яке не підпадає під декриміналізацію, а тому подання в частині звільнення від покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 357 КК України до задоволення не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 369, 376, 537, 539 КПК України, ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, суд,-
Подання Кременецького РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 14.02.2024 у справі №568/1556/23 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженою за вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 14.02.2024 за ч.1 ст. 357 КК України до покарання у виді арешту строком на 1 місяць без застосування ч.1 ст. 70 КК України.
Роз'яснити Кременецькому РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Тернопільській області, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
В решті подання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий