Справа № 146/1589/24
"12" листопада 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Мороза І.С.
за участю секретаря судового засідання Іванової Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селище Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
26 вересня 2024 року до Томашпільського районного суду, посилаючись на ст. 526, 530 ЦК України, звернувся ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 яка проживає по АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту.
Позивач позов обґрунтував наступним.
Між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ОСОБА_2 7 серпня 2020 року було укладено договір про надання фінансового кредиту № ВН03-00340. Згідно з умовами договору кредитор зобов'язувався надати позичальнику, а позичальник зобов'язувався повернути до 1 жовтня 2021 року наданий йому кредит у розмірі 11000 гривень та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 9,1% за кожні 14 днів.
ТОВ «Вендор-Фінанс» свої зобов'язання щодо видачі кредитних коштів виконало належним чином, що підтверджується видатковим касовим ордером від 7 серпня 2020 року.
В свою чергу відповідачем в порушення умов договору невчасно та не в повній мірі сплачувалися проценти, а також не повернуто кредитні кошти.
Оскільки кредит погашався не вчасно, сума неповерненого тіла кредиту складає 11000 грн, а заборгованість по процентам, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом складає 90967,69 грн. Таким чином, загальна заборгованість позичальника станом на 1 вересня 2024 року складає 101967,69 грн.
5 вересня 2022 року між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ТОВ «Кредит готівкою» було укладено договір факторингу № 1-09Ф. Відповідно до умов даного договору факторингу право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00340 від 7 серпня 2020року, укладеним між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «Кредит готівкою» , що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 9 вересня 2022 року.
12 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ТОВ «Кредит готівкою» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 12122023. Відповідно до умов даного договору право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00340 від 7 серпня 2020 року, укладеним між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ОСОБА_2 , було відступлено до ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1.
13 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 13122023/1. Відповідно до умов даного договору право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № ВН03-00340 від 7 серпня 2020 року, укладеним між ТОВ «Вендор-Фінанс» та ОСОБА_2 , було відступлено до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку №1
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_2 має заборгованість перед ОСОБА_1 за кредитним договором № ВН03-00340 від 7 серпня 2020 року в розмірі 101967,69 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 11000 грн.; заборгованість за відсотками за період з 7 серпня 2020 року по 1 вересня 2024 року становить 90967,69 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 1 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 16 жовтня 2024 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 жовтня 2024 року розгляд справи відкладено на 12 листопада 2024 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак його представник адвокат Сауляк Є.В. направив на адресу суду заяву, згідно якої справу просить розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подала, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надала, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши права та обов'язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору про надання фінансового кредиту №ВН03-00340 від 7 серпня 2020 року, який укладений в письмовій формі між кредитодавцем ТОВ «Вендор-Фінанс» та позичальником відповідачкою ОСОБА_2 за її заявою (а.с. 6), остання отримала кредит в сумі 11 000 грн. строком до 1 жовтня 2021 зі сплатою 9,1% від суми наданого кредиту за кожні 14 днів користування.
Додатком до договору про надання фінансового кредиту №ВН03- 00340 від 7 серпня 2020 року є графік внесків.
5 вересня 2022 року між ТОВ «Кредит готівкою» та ТОВ «Вендор-Фінанс» укладено договір факторингу №1-09Ф, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору, своє право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03- 00340 від 7 серпня 2020 року укладеним із ОСОБА_2
12 грудня 2023 між ТОВ «Кредит готівкою» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір відступлення права вимоги №12122023 цедент відступив цесіонеру своє право вимоги за кредитними договорами в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03- 00340 від 7 серпня 2020 року укладеним із ОСОБА_2
13 грудня 2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 13122023 цедент відступив цесіонеру своє право вимоги за кредитними договорами в тому числі і за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03- 00340 від 7 серпня 2020 року укладеним із ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості на 1 вересня 2024 по клієнту ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту ВН03-00340 від 7 серпня 2020 року, загальний розмір заборгованості становить 101 967,69 грн., з яких 11000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 90967,69 грн. заборгованість про процентах.
Відповідно до ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
Як вбачається з встановлених обставин, з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Отже, фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа.
Такий висновок суду співпадає з правовою позицією про застосування норм права щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, від 08.08.2023 року у справі № 910/8115/19, від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20, які враховуються судом при вирішенні даної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що: «відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації».
Отже якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.
Доказів того, що попередній кредитор ТОВ «ФК «Гефест» був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації матеріали справи не містять та судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що договір відступлення права вимоги від 13 грудня 2023, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та позивачем ОСОБА_1 , не може бути підставою для правонаступництва позивачем прав кредитора у зобов'язанні щодо відповідача ОСОБА_2 за Договором про надання фінансового кредиту №ВН03- 00340 від 7 серпня 2020 року, оскільки у зобов'язаннях, які виникли на підставі кредитного договору, кредитором може бути лише спеціальний суб'єкт - банк або інша фінансова установа, та враховуючи, що інших підстав для виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем ОСОБА_3 у позовній заяві не наведено, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі ст. 509, 510, 512, 526, 1054 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 141, 158, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: І. С. Мороз