Справа № 137/1458/24
"13" листопада 2024 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М.
секретаря судового засідання Голота О.В.
розглянувши у судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
При житті, ОСОБА_2 зробив заповіт, яким усе своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті матері ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії архівного витягу з рішення №5 виконкому Бірківської сільської ради від 17 лютогго 1994 року, було вирішено передати в приватну власність земельні ділянки, для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 - 0,71 га АДРЕСА_1 .
Вищевказана земельна ділянка розподілена на дві частини та їм було присвоєно кадастрові номери, саме:
- кадастровий номер 0522480800:03:002:0186, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 ;
- кадастровий номер 0522484800:03:002:0185, площею 0,2074 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до нотаріуса для оформлення спадщини, проте у видачі свідоцтва йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Тому позивач змушений звернутися до суду з вказаною позовною заявою та просить визнати за ним право власності на житловий будинок та на земельні ділянки.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Данилюк П.П. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність довірителя. Позовну заяву підтримують в повному обязі та просять її задовольнити. Судові витрати просить залишити за позивачем.
Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, надали суду листа про розгляд справи без участі представника. Позовні вимоги визнають.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання. Суд вважає, що позов підлягає до задоволення за таких підстав. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.9) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження позивача (а.с.10) його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с.11) 12.11.1978 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.12) 26.10.1982 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний і дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.13) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту від 23.03.2000 р. (а.с.14) ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження, усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповідає своїй дочці ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження матері позивача ОСОБА_3 (а.с.15) її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно до виписики із книги погосподарського обліку Літинської селищної ради Вінницької області за №259 від 09.09.2024 (а.с.26) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно запису книги погосподарського обліку №4 (2011-2015 р) особовий рахунок № НОМЕР_1 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був власником житлового будинку, який розміщений по АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується виписками із погосподарської книги №2 за 1986-1990 роки (а.с.17) та погосподарської книги №4 за 1991-1995 роки (а.с.18).
Відповідно до копії архівного витягу з рішення №5 виконкому Бірківської сільської ради від 17 лютого 1994 року (а.с.19) ОСОБА_2 передано в приватну власність земельні ділянки, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,71 га АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.20) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522480800:03:002:0185, площею 0,2074 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 5007, 00 грн. (а.с.38).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.21) внесено відомості про земельну ділянку кадастровий номер 0522484800:03:002:0186, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка якої становить 44434,00 грн. (а.с. 39).
Відповідно до копії технічного паспорту (а.с.22-26) зазначається технічна характеристика житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №144/02-31 від 26.02.2024 (а.с.28) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути в тому числі визнання права. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Аналіз змісту норм статті 120 Земельного кодексу України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщенні. Зазначені норми закріпляють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальними правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі №6-253цс16. При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц. Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщенні відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини позивач не може зареєструвати за собою право власності, а тому з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 позов підлягає до задоволення, оскільки він є спадкоємцем і має право на оформлення спадщини.
На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1264, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 206, 259, 263-268 ЦПК України, Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд,
Позов задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок, загальною площею 73,0 кв.м., житловою площею 29,4 кв.м., літ. «А», веранда літ. «а», ганок, сарай-літня кухня літ. «Б», погріб літ. «п/Б», огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, хвіртка №4, огорожа №5, огорожа №6, криниця №7, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 0522480800:03:002:0186, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку площею 0,2074 га для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 0522480800:03:002:0185, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.