Справа № 136/1897/24
провадження № 2/136/468/24
07 листопада 2024 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просила:
- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №732634211 від 03.08.2019 в розмірі 19328,82 грн, з яких 9349,04 грн - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9979,78 грн - заборгованість по відсоткам.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 03.08.2019 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем було укладено кредитний договір №732634211, за яким сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством за вказаним договором та інших угодах, в якості електронного підпису позичальника буде використаний логін особистого кабінету та пароль особистого кабінету. ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" надало відповідачу кредитні кошти в сумі 4000,00 грн на 30 днів під процентну ставку 0,77% в день, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. За умовами договору в разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту товариство має право нараховувати пеню в розмірі 1,3% від залишку кредиту за кожен день прострочення. Надалі між відповідачем та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" укладалися додаткові угоди: від 05.08.2019, за якою було збільшено кредит ще на 1500,00 грн; від 11.08.2019 було збільшено кредит ще на 1200,00 грн; від 12.08.2019 було збільшено кредит ще на 1000,00 грн; від 13.08.2019 було збільшено кредит ще на 1050,00 грн; від 19.08.2019 було збільшено кредит ще на 600,00 грн, а за додатковими угодами від 05.09.2019 та від 23.10.2019 до вищевказаного договору за продовжувався і строк кредитування і змінювалася процентна ставка. Однак, відповідач своєї заборгованості не погашав, а ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передало право грошової вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", оскільки раніше 28.11.2018 уклали з ним договір факторингу №28/1118-01. Надалі ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" було укладено з позивачем договір факторингу №20190103 від 03.01.2019 за яким до останнього перейшло право кредитної вимоги до відповідача в сумі 25925,52 грн, з яких 9349,04 заборгованість по тілу кредиту, а 16576,48 грн заборгованість по відсоткам. З відповідача на користь позивача 13.09.2023 було стягнуто 6596,70 грн, і наразі за договором №732634211 від 03.08.2019 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19328,82 грн, з яких 9349,04 грн - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9979,78 грн - заборгованість по відсоткам.
Ухвалою суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що 03.08.2019 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем було укладено кредитний договір №732634211, за яким сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством за вказаним договором та інших угодах, в якості електронного підпису позичальника буде використаний логін особистого кабінету та пароль особистого кабінету. ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" надало відповідачу кредитні кошти в сумі 4000,00 грн на 30 днів під процентну ставку 0,77% в день, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. За умовами договору в разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту товариство має право нараховувати пеню в розмірі 1,3% від залишку кредиту за кожен день прострочення.
Між відповідачем та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" укладалися додаткові угоди: від 05.08.2019, за якою було збільшено кредит ще на 1500,00 грн; від 11.08.2019 було збільшено кредит ще на 1200,00 грн; від 12.08.2019 було збільшено кредит ще на 1000,00 грн; від 13.08.2019 було збільшено кредит ще на 1050,00 грн; від 19.08.2019 було збільшено кредит ще на 600,00 грн, а за додатковими угодами від 05.09.2019 та від 23.10.2019 до вищевказаного договору за продовжувався і строк кредитування і змінювалася процентна ставка. Однак, як стверджує позивач чого не спростовує відповідач, останній не погасив своєї заборгованості, а ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передало право грошової вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС",
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника.
Так, раніше 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу №20190103, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №8 від 28.05.2020 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 (витяг з Реєстру прав вимоги додається), позивачем набуто права грошової вимоги до відповідача в сумі 25925,52 грн, з яких 9349,04 заборгованість по тілу кредиту, а 16576,48 грн заборгованість по відсоткам.
Як стверджує позивач з відповідача на користь позивача 13.09.2023 було стягнуто 6596,70 грн, і наразі за договором №732634211 від 03.08.2019 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 19328,82 грн, з яких 9349,04 грн - сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту) та 9979,78 грн - заборгованість по відсоткам.
Суд зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У цій справі відповідач, будучи позичальником не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.
Суд зауважує, що ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд встановив, що договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором і договори факторингу укладені між первісним кредитором з ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" і позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. Наданий позивачем розрахунок відповідачем оспорений не був.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №732634211 від 03.08.2019 в розмірі 19328,82 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з огляду на те, що позов задоволено повністю, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, ЄДРПОУ - 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості: за кредитним договором №732634211 від 03.08.2019 в розмірі 19328 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО