Справа № 136/1277/20
провадження 1-в/136/48/24
"08" листопада 2024 р. м.Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець подання начальника Вінницького районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 про приведення вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 у відповідність до вимог чинного законодавства та звільнення від відбування покарання відносно засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , засудженого 17.07.2023 Липовецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
Начальник Вінницького районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним поданням, в якому просить суд вирішити питання про приведення вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Представник Вінницького районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій зазначив, що подання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити. Подання просив розглянути без його участі.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд подання у його відсутність. Подання підтримує та просить його задовольнити.
Прокурор не заперечував щодо задоволення подання та звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст.74 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців із покладенням обов'язків, визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набрав законної сили 17.08.2023.
Згідно ч.1 ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Згідно ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно ч.3 ст.4 КК України - часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року № 3886-IX ст.51 КУпАП викладена у новій редакції, відповідно до якої адміністративна відповідальність за вчинення викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати настає в разі, якщо сума викраденого майна не перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто відбулася часткова декриміналізація кримінальних правопорушень.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що, в такому разі, виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, що застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги та визначає, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2020 року становить 2 102 гривні, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1 051 гривні на 2020 рік, а два неоподаткованих мінімуми (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2 102 гривні.
Судом встановлено, що за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 події злочину відбулись 13.08.2020, загальна вартість викраденого майна становить 1621,48 гривень, що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2102 гривні).
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Враховуючи вище викладене, суд вважає подання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного судом покарання згідно вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023, яким його було засуджено за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке його було засуджено.
На підставі ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", керуючись ст.ст. 369, 376, 537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника Вінницького районного сектору №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області ОСОБА_3 про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства стосовно засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Привести вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 відносно ОСОБА_4 , у відповідність до вимог чинного законодавства.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного йому вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 17.07.2023 покарання за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке особу засуджено.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1