Справа № 758/10818/19
Категорія 62
18 серпня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника співпозивачів ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач 1), ОСОБА_4 (надалі за текстом - позивач 2, разом поіменовані співпозивачі) звернулися до суду з позовом до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі за текстом - відповідач), про зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що в квітні 2001 року вони разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом на вказану квартиру, її житлова площа складає 41,50 квадратних метрів, тобто, по 10,375 квадратних метрів жилої площі на кожну особу.
19 березня 2019 року останні звернулися з заявою до керівника органу приватизації відповідача про оформлення передачі в приватну власність квартири (житлового блоку) АДРЕСА_2 в рівних частинах (по 50%).
У листі № 106/25/П-853 від 29 березня 2019 року відповідач зазначив, що співпозивачами раніше було приватизовано житло за адресою: АДРЕСА_3 , та використано право на безоплатну приватизацію житла в обсязі 13,8 кв.м кожним (при нормі 23,5 кв.м. загальної площі квартири). Посилаючись на те, що сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на громадян, які тривалий час зареєстровані та фактично проживають в гуртожитках та не мають іншого власного житла, позивач повідомив, про відсутність правових підстав для оформлення приватизаційних документів на квартиру (житловий блок) АДРЕСА_2 .
Співпозивачі зазначають, що право на безоплатну приватизацію житла ними використано лише частково, а житлова площа їх приватизованого житла менша за норму - та становить 10,375 кв.м. замість 13,65 кв.м., іншого власного житла у них немає, а відтак, в розумінні Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», вони вважаються такими, що не мають власного житла.
Вважають, що бездіяльність відповідача є протиправною і порушує їхні права на приватизацію квартири (житлового блоку) АДРЕСА_2 , за захистом яких і звернулися до суду.
22.08.2019 року на підставі автоматизованого розподілу судових справ справу передано на розгляд судді Корніловій Ж.О.
22.08.2019 року Ухвалою Подільського районного суду міста Києва було відмовлено у відкритті провадження.
20.07.2020 року Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу позивача 1 задоволено, Ухвалу Подільського районного суду міста Києва скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10.08.2020 року на підставі автоматизованого розподілу судових справ справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.
22.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове зсідання.
07.12.2020 року надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив, що позивачі позбавлені права на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку, просив відмовити у задоволенні позову.
29.04.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.
Представник співпозивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Присутня у судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18 квітня 2001 року співпозивачі разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право спільної сумісної власності на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , її житлова площа складає 41,50 квадратних метрів, тобто, по 10.375 квадратних метрів жилої площі на кожну особу (а.с. 9-10).
Відповідно до довідок № 07-27/683/2-19 та № 07-27/688/2-19 від 26.03.2019 року, виданих виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, позивачем 1 було використано житлових чеків для приватизації на суму 2,45 грн, залишок житлової площі, не використаної для приватизації, становить 9,72 кв.м, сума житлових чеків, яка підлягає видачі - 1,75 грн; позивачем 2 було використано житлових чеків для приватизації на суму 2,45 грн, залишок житлової площі, не використаної для приватизації, становить 9,72 кв.м, сума житлових чеків, яка підлягає видачі - 1,75 грн (а.с. 14-15).
19 березня 2019 року співпозивачі звернулися до керівника органу приватизації відповідача із заявою про оформлення передачі в приватну власність квартири (житлового блоку) АДРЕСА_2 в рівних частинах (по 50%) (а.с. 6).
29 березня 2019 року, листом № 106/25/П-853 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для оформлення приватизаційних документів на квартиру (житловий блок) АДРЕСА_2 у зв'язку з тим, що співпозивачами вже було використано право на приватизацію житла (а.с. 7).
Розпорядженням відповідача № 1650 від 29.12.03 «Про присвоєння поштової адреси», будинок по АДРЕСА_4 - є гуртожитком (а.с. 16).
Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» умовою безоплатної передачі наймачеві та членам його сім'ї квартири (будинку), що підлягає приватизації, є відповідність загальної площі квартири(будинку) нормі, передбаченій абзацом другим частини першої статті 3 Закону (пункт 1 частини першої); якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (частина друга); якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима (частина третя). Отже, безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім'ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі. Тому громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків).
Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є, або частки майна державних підприємств, земельного фонду (стаття 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Наведене кореспондується з Житловим кодексом Української РСР (надалі за текстом - ЖК УРСР), згідно з нормами статті 48 якого жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України, при цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки (частина перша); при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі (частина друга); громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства (частина третя).
Системний аналіз наведених положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ЖК УРСР дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком.
Це вбачається зі змісту частини п'ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з якої кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.
Положення частини п'ятої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
Отже, приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.
Таке тлумачення норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, висловлене в Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010.
Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься, зокрема, ненадання особою необхідних документів для приватизації, перелік яких наведено в пункті 18 Положення, зокрема, громадянин подає до органу приватизації, серед інших, такі документи: оформлену заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідку про склад сім'ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків з приватизації державного житлового фонду.
Відповідно до пункту 20 зазначеного Положення, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Так, співпозивачі надали до органу приватизації довідки виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області№ 07-27/683/2-19 та № 07-27/688/2-19 від 26.03.2019 року, згідно з якими кожен з них використав житловий приватизаційний чек на суму 2,75 грн, залишок по житловому приватизаційному чеку становить 1,75 грн для кожного зі співпозивачів (а.с. 14-15).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію номінальної вартості житлових чеків» від 27 квітня 1994 року № 248 встановлено номінальну вартість житлових чеків у сумі 420 тис. карбованців, що складає 4,20 грн, що дає право особі на здійснення у її межах приватизації об'єктів державного житлового фонду.
Відповідно до пункту 22 Положення орган приватизації, у разі потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках.
Лист-відмову відповідача № 106/25/П-853 року суд вважає необґрунтованим, оскільки органу приватизації були надані документи, що підтверджують часткове використання співпозивачами житлових чеків на суму 2,75 грн.
Установивши, що співпозивачі виконали передбачені пунктом 18 Положення вимоги щодо надання документів, необхідних для здійснення приватизації житла, відповідач, як орган приватизації, зобов'язаний був перевірити зазначені документи з підстав наявності у останніх права на приватизацію та прийняти відповідне рішення, а не відмовляти листом, посилаючись лише на використання житлового приватизаційного чеку. Вказане свідчить про формальний підхід відповідача до розгляду заяви позивача.
Відповідно до вимог частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Способи захисту цивільних прав передбачені частиною другою статті 16 ЦК України. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
Відповідно до статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов'язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Однією із засад правової системи України є визнання і дія принципу верховенства права. У Рішенні від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо (абзац другий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача, яке оформлене листом, про відмову позивачу в приватизації спірного житлового приміщення з тих підстав, що позивач має у власності інше житло, прийняте без врахування норм чинного законодавства.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що позовна вимога в частині зобов'язання Подільської районної в місті Києві державної адміністрації прийняти рішення про передачу квартири у приватну власність, перебуває поза компетенцією суду, адже до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов'язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів державної виконавчої влади.
Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов'язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому, суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу приватизації, повторно розглянути питання про передачу позивачу у власність шляхом приватизації житлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні, оскільки, на переконання суду, такі обов'язки передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, пред'явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь кожного зі співпозивачів необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково;
Зобов'язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію розглянути заяву від 19.03.2019 року щодо приватизації жилого блоку АДРЕСА_2 у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;
Стягнути з Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;
Стягнути з Подільської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач 1 - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
позивач 2 - ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
відповідач - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація (адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 2, код ЄДРПОУ 37333608);
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя В. В. Гребенюк