Справа № 672/1017/24
12 листопада 2024 року суддя Подільського районного суду м.Києва Захарчук С. С. , розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 3% річних та інфляційних -
Відповідно до ухвали судді Городоцького районного суду Хмельницької області від 01.10.2024 заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд зазначав, що зареєстрованим місцем проживання боржника є - АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Подільського району м. Києва.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається те, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , та за вказаною адресою у боржника утворилася заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 1 003 грн. 90 коп.
Згідно зі ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК), такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17 та від 11.07.2019 у справі № 426/7217/18.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ст. 30 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В заяві про видачу судового наказу ТОВ «Газорозподільні мережі України» просить стягнути з боржника заборгованість за надані послуги з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, до даних правовідносин, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, які, відповідно до ст. 263 ЦПК України, є обов'язковими для застосування судами, застосовуються правила виключної підсудності, встановлені ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Оскільки заявник просить стягнути з боржника заборгованість за послуги з розподілу природного газу, яка утворилась за адресою: АДРЕСА_2 , то за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Оскільки спір виник з приводу заборгованості за послуги з розподілу природного газу, яка утворилась у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва, а отже, у видачі судового наказу слід відмовити, так як порушено правила підсудності.
Керуючись ст. ст. 30, 163, 165, 166, 261, 263, 353 ЦПК України, -
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, 3% річних та інфляційних.
Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення - 12.11.2024
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
СуддяС. С. Захарчук