2/130/1087/2024
130/2574/24
"12" листопада 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 2109931299111 від 9 квітня 2021 року в розмірі 30597 грн, з яких 3000 грн заборгованість за основним боргом та 27597 грн заборгованість за відсотками, а також стягнути понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 9 квітня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг № 2109931299111. Згідно з договором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надає позичальнику погоджену між сторонами в заяві-анкеті суму коштів в розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, його додатків та правил. Орієнтовний строк повернення кредиту 18 днів з моменту отримання, а проценти за користування розраховуються від суми кредиту за кожний день користування. Граничний строк кредитування 1 рік. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Позикодавцем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 3000 грн. Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року за яким було відступлено останньому право вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача. 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги за вказаним договором ТОВ «Коллект Центр» і останнім набуто право грошової вимоги до відповідача. Відповідач взяті на себе обов'язки не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 53382,90 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 3000 грн та заборгованість за процентами в сумі 50382,90 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 30597 грн, з яких заборгованість за основним боргом в розмірі 3000 грн та заборгованість за відсотками в сумі 27597 грн, а також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн та сплачений при подачі позову судовий збір.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позов не надіслав, свою позицію не виклав.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Ухвалою суду від 9 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачу строк п'ять днів для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.44).
Копія ухвали суду, копія позовної заяви з додатками були надіслані відповідачу за адресою, що вказана в позові та підтверджена інформацією, отриманою з Єдиного державного демографічного реєстру № 776295 від 9 вересня 2024 року (а.с. 45).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач ОСОБА_1 особисто отримав надісланий судом пакет документів 24 вересня 2024 року (а.с. 46).
Відповідач заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 9 квітня 2021 року було укладено договір про надання фінансових послуг № 2109931299111 «Стандартний», за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил (пункт 1.1 договору). Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту 18 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 18 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.2, 1.3 договору).
Пунктом 1.4 договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки фіксована.
Відповідно до пунктів 1.4.1 і 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 18 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 18 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з пунктом 1.9 договору, граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік (а.с. 6-8). Аналогічна інформація міститься в паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом відповідача (а.с.11 -12).
Відповідно до графіку платежів, що є додатком № 2 до кредитного договору № 2109931299111, дата видачі кредиту 9 квітня 2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді 18, чиста сума кредиту 3000 грн, проценти за користування кредитом 1080 грн (а.с. 10).
ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів йому в позику, а також зазначив свою електронну адресу, на яку направлений договір та номер карткового рахунку, який співпадає з тим, що зазначений у довідці ТОВ ФК «Вей фор пей» щодо підтвердження переказу коштів ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на карту ОСОБА_1 (а.с. 13).
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей», згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 9 квітня 2021 року здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику в сумі 3000 грн. (а. с. 14).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2109931299111 від 9 квітня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 30 листопада 2021 року в загальному розмірі 23700 грн, яка складається з: 3000 грн тіло кредиту та 20700 грн проценти за користування кредитом (а.с. 14 на звороті -16). Однак, суд зазначає, що нарахування суми заборгованості по відсоткам станом на 30 листопада 2021 року в розмірі 23700 грн є не зрозумілим та не відповідає умовам укладеного договору, та не надано жодних доказів на підтвердження заборгованості, що не може бути перевірено судом на правильність нарахування такої заборгованості, а тому є неналежними та не приймаються судом.
Разом із тим, відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток № 2 до кредитного договору) платіж повернення кредиту та сплати процентів мав бути внесений відповідачем на загальну суму 4080 грн, яка включає проценти за користування кредитом: 1080 грн та суму кредиту 3000 грн (а.с. 10).
Отже, за умовами договору про споживчий кредит № 2109931299111 від 9 квітня 2021 сторони погодили строк його дії до 26 квітня 2021 року, тому починаючи із зазначеної дати, кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2109931299111 від 9 квітня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та позичальник ОСОБА_1 (а. с. 19-23).
Відповідно до витягу з додатку №3 до договору факторингу № 1-12 від 1 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 2109931299111 відносно ОСОБА_1 , на загальну суму 23700 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 3000 грн та 20700 сума заборгованості за відсотками (а.с. 24).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитний договором № 2109931299111 перед ТОВ «Вердикт Капітал», відповідачу станом на 10 січня 2023 року нараховано заборгованість з розмірі 53382,90 грн, яка складається з основної суми боргу в розмірі 3000 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги в сумі 20700 грн та суми нарахованих відсотків в розмірі 29682,90 грн. Дата початку нарахування 1 грудня 2021 року. Дата кінця нарахування 8 квітня 2022 року. Відсоткова ставка 7,67 % денних (а.с. 17).
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2109931299111 від 9 квітня 2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і позичальник ОСОБА_1 (а. с. 25-28).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором №2109931299111відносно ОСОБА_1 , на загальну суму 53382,90 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 3000 грн та 50382,90 сума заборгованості за відсотками (а.с. 31). Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30597 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3000 грн та заборгованість за відсотками 27597 грн.
Суд зауважує, що згідно з наданого позивачем реєстру боржників вбачається, що заборгованість у заявленій товариством сумі 53382,90 грн не відповідає первинному договору, а надані ТОВ «Коллект Центр» докази на підтвердження заборгованості, не можуть бути перевірені судом на правильність нарахування такої заборгованості, а тому є неналежними та не приймаються судом.
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд приходить до висновку про укладення та підписання ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов'язань перед ТОВ «Коллект Центр», яке набуло прави вимоги за вищевказаним договором за договором факторингу.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 цього України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20 (провадження №61-1347св21), що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Суд встановив, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання за договором про надання фінансових послуг виконано в повному обсязі. Оскільки сторони погодили, що відсоткова ставка становить 2% за кожен день користування кредитом (18 днів), а тому сума заборгованості за відсотками складає 1080 грн.
Щодо умови кредитування про сплату 1,64 % порівняно з процентною ставкою (2%) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту та 1,38% починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення, а також збільшення процентної ставка на 2,65% починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, суд вважає, що стягнення заборгованості за такими умовами не є обґрунтованим.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора ТОВ «Служба миттєвого кредитування», які вказані в договорі про надання фінансових послуг, а саме в частині суми тіла кредиту та 2 % за його використання протягом 18 днів (орієнтовного строку користування позикою) і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України. При цьому, всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання, а після відступлення позивачу права грошової вимоги і відповідач не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні попереднього кредитора.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована за рішенням суду.
У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2109931299111 від 9 квітня 2021 року, а саме в частині суми тіла кредиту - 3000 грн та 2% за його використання протягом 18 днів (орієнтовного строку користування позикою) - 1080 грн, а разом - 4080 грн, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Висновки суду
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
З огляду на те, що позов задоволено частково (13,33 % від заявленої суми боргу), а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 403,63 грн, іншу частину суми сплаченого позивачем судового збору, залишити за позивачем.
Разом з тим, за правилами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача подано до суду договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року, укладений між позивачем та АО "Лігал Ассістанс» (а.с. 35 на звороті-36), та розрахунки за конкретний вид наданих послуг (надання усної консультації, вартість за 2 год - 3000 грн, складання позовної заяви вартість за 2 год 6000 грн) (а.с.39), акт про надання юридичної послуги від 6 серпня 2024 року на суму 9000 грн (а.с. 40). Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (13,33 %), суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 1199,70 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 2109931299111 від 9 квітня 2021 року в розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн, з яких 3000 грн заборгованість за тілом кредиту та 1080 грн заборгованість за відсотками, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 403 (чотириста три) грн 63 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 1199 (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) грн 70 коп.
В частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 26517 грн - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім'я (найменування) сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3,офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ