печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11192/24-ц
пр. 2-5486/24
17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В, при секретарі судового засідання Гаманюк О.С., за участю представника позивача - Глуховецького О.С. , представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судовий збір. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 березня 2023 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Договір про надання кредиту №440326-КС-003 (далі - Договір). Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця https://my.bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №440326-КС-003 від 23.03.2023 р. Відповідно до п.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 07.09.2023 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 % в день (фіксована ставка). 23.03.2023 позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 75 000,00 грн., що підтверджується довідками від 06 жовтня 2023 року, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі. До теперішнього часу відповідач лише частково сплатила позивачу заборгованість за Договором, розрахунок та розмір якої зазначені у розрахунку заборгованості по Договору №440326-КС-003, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 33800,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання кредиту №440326-КС-003 складає 273 352,16 грн., а саме: - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 74 700 грн; - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування - кредитом - 195886,76 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією за видачу кредиту - 2765,40 грн. Оскільки, відповідач порушила умови кредитного договору, має прострочену заборгованість, продовжує ухилятись від виконання зобов'язання та не погашає заборгованість, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 273 352,16 грн.
Ухвалою суду від 22 травня 2024 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
21 червня 2024 року від представника відповідача надійшли пояснення по справі, в яких остання зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем примірника договору та паспорту споживчого кредиту, а тому положення наданого позивачем договору є нікчемним та не можуть застосовані судом. Отже стягненню підлягає різниця між несплаченою сумою тіла кредиту у розмірі 41 500 грн.
24 червня 2024 року від представника позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.
15 липня 2024 року від представника позивача надійшла заява про заміну первісного відповідача належним.
15 липня 2024 року від представника позивача надійшли додаткові заперечення на пояснення відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача з приводу позовних вимог заперечила.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що 23.03.2023 року ОСОБА_5 уклала з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір про надання кредиту № 440326-КС-003 в електронній формі, порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», підписаним електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0931.
Відповідно до п.2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 75 000, 00 грн, строком на 24 тижні - до 07 вересня 2023 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 % в день (фіксована ставка). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується довідками від 06 жовтня 2023 року.
Позичальник ОСОБА_5 у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснила часткову оплату на загальну суму 33 800,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 11 березня 2023 року складає 273 352, 16 грн, а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 74 700 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 195 886, 76 грн; заборгованість за комісією 2 765, 40 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно з частиною першої ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з частиною першою ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною другою статті 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Отже, судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача щодо не ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту та неправомірності нарахування відсотків, оскільки ОСОБА_5 ознайомилась з Паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором «UA-4880», що підтверджується візуальною формою.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією по обслуговуванню кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.5 комісія за надання кредиту 11 250 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже в силу ст. 625 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Отже включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 11 250 грн., а також подальша вимога стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідача, є такою що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про незаконність нарахування комісій.
Враховуючи, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, умови якого позивачем були виконані шляхом надання відповідачу кредитних коштів, та відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості, нарахованої станом на 11 березня 2023 року, що складає 273 352, 16 грн, з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 74 700 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 195 886, 76 грн, заборгованість за комісією 2 765, 40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2022 року; рахунок-фактура № Р-00000108, платіжна інструкція №1743, акт Р-00000108-04-03/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04 березня 2024 року.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
.У зв'язку з задоволенням позову ТОВ «Бізнес Позика», судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 11380 грн, також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача, а отже з відповідача підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 4 100, 28 грн.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-22, 525, 526, 530, 610, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість в сумі 273 352 (двісті сімдесят три тисячі триста п'ятдесят дві) гривні 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати з оплати судового збору в розмірі 4 100, 28 грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 380 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ, 01133 код ЄДРПОУ 41084239).
Відповідач - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.В.Остапчук