707/2188/24
3/707/1403/24
11 листопада 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Морозов В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Черкаси) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516458 від 27 липня 2024 року ОСОБА_1 «27 липня 2022 року о 18 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , умисно погрожував фізичною розправою ображав нецензурною лайкою, наніс удар кулаком по голові, відносно свого батька ОСОБА_2 , таким чином вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Дана справа вперше надійшла до Черкаського районного суду Черкаської області 06 серпня 2024 року.
Постановою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 07 серпня 2024 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, направлено на доопрацювання для їх належного оформлення.
08 серпня 2024 року ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про долучення доказів.
Після доопрацювання справа повернулася до Черкаського районного суду Черкаської області 30 серпня 2024 року та надійшла в провадження судді Морозова В.В.
Судове засідання було призначено на 18 вересня 2024 року.
16 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до канцелярії суду заяву про долучення доказів.
18 вересня 2024 року розгляд справи відкладено у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги до 17 жовтня 2024 року.
16 жовтня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Дубинський В.М. подав до суду заяву про долучення доказів.
17 жовтня 2024 року розгляд справи відкладено за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника Дубінського В.М.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про долучення доказів.
Чергове судове засідання було призначено на 11 листопада 2024 року.
Перед початком судового розгляду справи ОСОБА_1 було роз'яснено права відповідно до вимог статті 268 КУпАП, а також положення статті 63 Конституції України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав та пояснив, що 27 липня 2024 року у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час у нього з батьком ОСОБА_2 була розмова з приводу доступу до його майна, оскільки батько перешкоджає йому вільно користуватися належним йому майном. Розмова із батьком була на підвищених тонах та з взаємними образами. Зокрема, зауважив, що він не наносив тілесних ушкоджень та ударів ОСОБА_2 . Також, вважає, що надані ОСОБА_2 докази, а саме відеозаписи не доводять, що вони відзняті у день події та не доводять його причетність до адміністративного правопорушення. Зауважив, що дані конфлікти із батьком, сестрою та її чоловіком відбуваються постійно, оскільки останні перешкоджають йому вільно користуватися належним йому майном. З приводу вказаного він неодноразово звертався із заявами до правоохоронних органів та останні притягувалися до відповідальності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дубинський В.М. у судовому засіданні, просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - адвоката Дубинського Ю.М., вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення, зміст якого передбачений ст. 256 КУпАП, обов'язково має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Указані вимоги щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення викладено у ІІ Розділі Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року.
Суд констатує, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 516458 від 27 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 , у порушення вимог ст. 256 КУпАП, не зазначено свідків вчинення даного правопорушення.
Щодо суті адміністративного правопорушення, суд зауважує, що диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 вказаного Закону, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Що ж до фізичного насильства, то воно охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП лише у тому випадку, коли застосування такого насильства не спричинило тілесних ушкоджень.
У змісті протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказана фабула так, як вона зазначена у відповідній статті КУпАП, не розкрита.
До того ж, при його складенні можливість настання чи факт настання шкоди психічному здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 встановлені не були, натомість констатовано нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .
В якості доказу на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано письмові пояснення його батька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у яких вони вказали, що ОСОБА_1 висловлювався на адресу батька нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та вдарив по голові.
А також, надані письмові пояснення ОСОБА_4 у яких чітко зазначено, що у день події 27 липня 2024 року, остання знаходилася в дорозі, тобто свідком події особисто не була.
Відтак, суд критично оцінює вказані вище покази, так як вони не узгоджуються з іншими здобутими у справі доказами, наведеними вище. При цьому суд враховує, що вказані особи є родичами ОСОБА_2 і зацікавлені у результаті розгляду даної справи
Що ж до долученого ОСОБА_2 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису, то суд зауважує, що дата відеозаписів не відповідає даті вчинення адміністративного правопорушення.
Також, на даних відеозаписах не зафіксовано момент удару, який нібито наносив ОСОБА_1 своєму батькові ОСОБА_2 .
Разом з тим, сам ОСОБА_1 категорично заперечував факт нанесення удару по голові батькові в ході сварки між ними.
На думку суду, за таких обставин показань вказаних доказів недостатньо для доведення вини особи у вчиненні домашнього насильства.
Водночас, до суду не було надано будь-яких інших, більш достовірних доказів вини ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин: відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних обставин, прихожу до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі положень п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП суддя, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до судової палати у кримінальних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. В. Морозов