Провадження № 2-а/712/132/24
Справа № 712/10032/24
05 листопада 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
з участю адвоката - ТЕКУТ'ЄВОЇ О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 15.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно нього винесена Постанова № 1049/м/2024 від 15.08.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні порушення, якою на Позивача накладений штраф в розмірі 17 000 грн.
У оскарженій Постанові вказано, що вона винесена на підставі Протоколу № 1049/м/2024 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками Національної поліції. При цьому, нібито, при перевірці облікових даних було з'ясовано, що у позивача відсутній військово-обліковий документ. У ході розгляду справи нібито з пояснень позивача було встановлено, що військово-обліковий документ позивач забув вдома. На підставі вищевказаних обставин, у оскарженій Постанові зроблений висновок про те, що не маючі при собі військово-облікового документа, Позивач порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 3 п. 10- 1 «Правил військового обліку», який є додатком № 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, та резервістів», затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
Вказані порушення, на думку ТВО начальника Відповідача підполковника ОСОБА_2 , є адміністративним правопорушенням під час дії особливого періоду, передбаченим ч. 3 ст. 2101 КУпАП та у відповідності до цієї норми на Позивача накладений штраф у розмірі 17 000 грн.
Вважає дану постанову не обґрунтованою та незаконною. У зв'язку з чим просить її скасувати та закрити провадження по справі відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою від 02 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.09.2024 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов.
26.09.2024 року позивачем подано відповідь на відзив на адміністративний позов.
Представник позивача адвокат Текут'єва О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи був повідомлений належним чином, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку адвоката, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 15.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно позивача ОСОБА_3 винесена Постанова № 1049/м/2024 від 15.08.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні порушення, якою на Позивача накладений штраф в розмірі 17 000 грн.
У оскарженій Постанові вказано, що вона винесена на підставі Протоколу № 1049/м/2024 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками Національної поліції. При цьому, нібито, при перевірці облікових даних було з'ясовано, що у позивача відсутній військово-обліковий документ. У ході розгляду справи було встановлено, що військово-обліковий документ позивач забув вдома. На підставі вищевказаних обставин, у оскарженій Постанові зроблений висновок про те, що не маючи при собі військово-облікового документа, Позивач порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 3 п. 10- 1 «Правил військового обліку», який є додатком № 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, та резервістів», затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до цього часу.
У відповідності до п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт відсутності у особи на момент здійснення перевірки військово-облікового документу та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови № 1049/м/2024 від 15.08.2024 ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутність військово-облікового документу.
При цьому, позивач вказав, що дійсно, 14.08.2024 року близько о 19-00 год він, перебуваючи на АДРЕСА_2 був зупинений чоловіком, який був одягнений у військову форму, який повідомив Позивача, що він є співробітником ТЦК та вимагає пред'явити паспорт та військово-обліковий документ для перевірки. При цьому на прохання Позивача вказаний чоловік пред'явити свій військовий квиток (посвідчення офіцера) або службове посвідчення або посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки не відреагував. Згодом до вищевказаного працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 приєднався ще один чоловік, який теж був одягнений у військову форму, та який теж на прохання Позивача відмовився надати документ, що посвідчує його особу та/або повноваження працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 на проведення зазначених дій. У зв'язку з непред'явленням невідомими особами, вдягненими у військову форму у кількості 2 осіб Позивач відмовився надати витребувані документи. Після чого вказані особи насильно утримували Позивача та здійснили виклик патрульного наряду поліції.
Після прибуття наряду поліції, поліцейські самостійно відрекомендувалися та після чого запросили надати для перевірки військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу. Працівникам поліції Позивачем були надані пояснення, що паперовий воєнно-обліковий документ забув вдома, але у наявності є електронний паспорт громадянина України Позивача у застосунку «ДІЯ» та воєнно-обліковий документ у електронному вигляді у застосунку «Резерв+», які й були пред'явлені.
У ході перевірки документів перевірено приналежність Позивача щодо військового обов'язку, були звірені персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів шляхом сканування QR-коду з воєнно-облікового документу у застосунку «Резерв+». Усі ці дії були зафіксовані на нагрудні камери поліцейських. Таким чином, у ході перевірки працівниками поліції не було встановлено порушень Позивачем правил військового обліку, не виявлено розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Але, один з поліцейських зауважив, що Позивачем остання ВЛК була пройдена 27.04.2005 року, тому у Позивача нібито виник обов'язок терміново разом з поліцейськими проїхати до ТЦК та пройти нову ВЛК.
Позивач був незгоден з такими незаконними вимогами та запропонував видати йому відповідну повістку на проходження ВЛК. Проте, представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та поліції у задоволенні вимоги у видачі повістки було відмовлено без пояснення причин, та поліцейські почали вимагати від Позивача сісти у автомобіль та їхати до ТЦК для проходження ВЛК, при цьому, вони вимагали зробити це у добровільному порядку, а якщо Позивач буде заперечувати, то вони доставлять його до ТЦК із застосуванням сили та з одяганням кайданок. У відповідь на такі погрози Позивач запропонував співробітникам поліції скласти протокол про адміністративне затримання Позивача на місці події, на що працівники поліції відповіли, що бланки протоколів у них відсутні, тому йому необхідно разом з представниками Відповідача у супроводі поліції прослідувати до Черкаського об'єднаного міського ТЦК, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хоменка, 19.
На ці дії Позивач відповів відмовою вважаючи їх дії незаконними, так як перевіркою документів не було встановлено ніяких порушень з боку Позивача та підстав для його затримання взагалі не було. При цьому працівники поліції знову почали погрожувати Позивачу застосуванням сили та одяганням кайданок у тому випадку, якщо Позивач відмовиться від поїздки до ТЦК. Під надмірним психологічним тиском цих незаконних вимог та для усунення можливої фізичної розправи з боку працівників правоохоронних органів та працівників ТЦК, Позивач з метою збереження свого життя та здоров'я прийняв рішення сісти у автомобіль та прослідувати у статусі затриманого до ТЦК. По приїзду до будівлі Відповідача за адресою АДРЕСА_2 , Позивача під конвоєм завели у кімнату, де раптово з'явилися бланки протоколів про адміністративне затримання та поліцейським взводу № 1 роти № 1 БУПП в Черкаській області - рядовим поліції ОСОБА_4 був складений Протокол АА № 156802 про адміністративне затримання за частиною 2 ст.262 КУпАП.
При цьому, Позивачу належний йому примірник Протоколу АА № 156802 про адміністративне затримання за частиною 2 ст.262 КУпАП не надавався. Однак, за вимогою Позивача співробітниками поліції була надана згода лише на його фотографування. Водночас, на думку Позивача, відомості, що зазначені у цьому протоколі є неправдивими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, адже у посадових осіб поліції взагалі були відсутні законні підстави для затримання Позивача з огляду на те, що ніяких адміністративних правопорушень Позивач не скоїв та під час перевірки військово-облікових даних у Позивача були усі необхідні документи в електронному вигляді, які були надані співробітникам поліції для огляду.
Також позивач зазначив, що особа, яка складала протокол, взагалі не цікавилась про наявність у Позивача військово-облікового документу чи у паперовій, чи у електронній формі. При цьому Позивачу взагалі не було запропоновано надати пояснення по суті справи, не роз'яснювались його права та обов'язки, в тому числі, право заперечувати проти звинувачень, а також користуватися правничою допомогою. Після складання протоколу особа, що його склала, дала Позивачу його підписати, але належний йому примірник не надала, а також навіть не дала йому сфотографувати текст протоколу. Згодом, після підписання протоколу Позивачу вручили повістку про негайне проходження ВЛК і він під озброєним конвоєм був доставлений у кімнату, в якій знаходилися і інші затримані ТЦК чоловіки. В цій кімнаті, яка охоронялась озброєним військовим, Позивач та інші чоловіки перебували приблизно до 21-15 14.08.2024 року, після чого їх та Позивача під конвоєм вивели на вулицю, де примусили сісти у автобус, на якому всіх відвезли в Обласну поліклініку для термінового проходження ВЛК. Після проходження ВЛК Позивача та інших чоловіків приблизно, також під конвоєм об 4-15 ранку 15.08.2024 року привезли до будівлі ТЦК, де відпустили до дому.
Таким чином, Позивач був з моменту його затримання об 19-04 14 серпня 2024 фактично був затриманий саме до 04 години 15 хв. 15 серпня 2024 року, що значно перевищує граничний строк адміністративного затримання, який має складати не більш як три години, як це передбачене ч. 1 ст. 263 КУпАП.
15 серпня 2024 року Позивач з'явився на розгляд своєї адміністративної справи до Відповідача. Однак, фактично розгляду справи за процедурою, вказаною у КУпАП не відбулося. Особа, що розглядала адміністративну справу, Позивачу не представлялась, ніяких питань стосовного нібито вчиненого правопорушення на задавала, а також взагалі не цікавилась про наявність у Позивача воєнно-облікового документа, який у нього був у наявності в електронній формі з моменту його затримання. Розгляд справи був фактично повідомленням Позивачу, що з цього моменту він повинен сплатити штраф у розмірі 17 000 грн. Таким чином, під час розгляду адміністративної справи Позивача, невідомою йому посадовою особою Відповідача не була дотримана законна процедура розгляду адміністративної справи та взагалі не з'ясовувались її обставини. При цьому, Позивачу не роз'яснювались його процесуальні права та обов'язки, не була надана можливість надати пояснення, не надавалась правнича допомога, чим суттєво були порушені ст.ст. 268 та 280 КУпАП.
Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
Так, зі змісту відзиву та оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відповідачем жодних доказів вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення не надано. Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний обов'язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
Так, 19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210-1 КУпАП було доповнено ч.3, а саме: щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми ч.3 ст.2101 КУпАП не існувало. Водночас, саме з 19.05.2024 був також встановлений 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.
Позивачем своєчасно, 11 липня 2024 об 16:35 у ЦНАПі були оновлені свої дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних, резервістів, про що свідчить відповідний паперовий військово-обліковий документ, отриманий Позивачем у ЦНАПі, копія якого додана позивачем до позову. Крім того, Позивач має на власному телефоні застосунок «Резерв+», в якому є наявним військово-обліковий документ в електронному вигляді. Такий документ був у Позивача у наявності як під час складання протоколу про адміністративне затримання від 14.08.24, так і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.24 та оскарженої Постанови, що підтверджується скріншотом з екрану мобільного телефону Позивача під час загрузки додатку «Резерв+», здійсненого Позивачем 14.08.2024 року.
У відповідності до п. 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Так, відповідно до п. 6 вищевказаного Порядку військово-обліковий документ в електронній формі формується засобом електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка, яким у державі є лише застосунок «Резерв+» та який одночасно є електронним кабінетом військовозобов'язаного. Постанова, яка врегульовує функціонування застосунку, прийнята 10 травня 2024 року. Також функціонування застосунку регулюється Наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2024 року про створення інформаційно-комунікаційної системи для доступу до електронного кабінету військовозобов'язаного.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне затримання від 14.08.2024 і протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.2024 та оскарженої Постанови у Позивача був у наявності військово-обліковий документ в електронному вигляді у застосунку «Резерв+», що виключає порушення Позивачем вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 3 п. 10-1 «Правил військового обліку», який є додатком № 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, та резервістів», затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, а також свідчить про відсутність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, за таких обставин, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі до закриття.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджено відповідною квитанцією. У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені, відповідно до ст.139 КАС України судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-74, 122, 241-246, 250-251, 262, 286 КАС України, ст.ст. 210-1, 245, 251, 268, 283 КпАП України, суд -
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1049/м/2024 від 15 серпня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_5 у вигляді штрафу 17 000 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку визначеному ч. 4 ст. 286 та ст. 297 КАС України.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2024 року.