Справа №766/17036/24
н/п 1-кп/766/3658/24
про продовження дії запобіжного заходу
(повний текст)
05.11.2024
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
За участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції)
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080200001422 від 30.09.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Прокурором, у зв'язку з закінченням строку запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 (дата закінчення -03.11.2024), на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), подано клопотання від 25.10.2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк два місяці без визначення застави.
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а томуможе умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду, чим може перешкоджати подальшому розгляду кримінального провадження.
Про вказані наміри ОСОБА_4 , вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, а саме вчинивши непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Прокурор вважає, що зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції обвинуваченого, задля припинення можливості переховуватися від суду та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 має саме у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, прокурор переконує, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Також в клопотанні зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі військовослужбовцями його підрозділу, які визнані свідками у справі або іншими підозрюваними, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань під час допиту в судовому засіданні, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
На думку прокурора, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До того ж обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні злочини.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор стверджує, що неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії та місце дислокації військової частини, в якій він несе військову службу постійно змінюється. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. У зв'язку з тим, що обвинувачений є військовослужбовцем, це унеможливлює виконання ним особистого зобов'язання.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що, згідно ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що під час перебування останнього, навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає можливості здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні, як безпосередньо так і за допомогою інших осіб, надасть змогу йому впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні, з використанням цих зав'язків.
З урахуванням викладеного, найбільш доцільним є застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
ІІ. Позиція сторони захисту
Обвинувачений заперечував проти цього клопотання просив обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Має намір повернутися до військової служби. Повідомив, що має дружину, дітей, які перебувають в нього на утриманні, що свідчить про його зацікавленість в необхідності дотримання належної процесуальної поведінки.
Захисник також заперечував проти цього клопотання прокурора і просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід. Вважає, що ризики, зазначені у клопотанні є необґрунтованими.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Отже, Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на практику ЄСПЛ Суд наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)
Відтак, вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, Суд розуміє, що саме існування «обґрунтованої підозри» та вагомість доказів, які її підтверджують (враховуючи і не порушуючи презумпцію невинуватості), а також тяжкість покарання не можуть бути єдиними підставами для продовження строку запобіжного заходу, а тому такі обставини мають розглядатися в сукупності з іншими.
При цьому Суд бере до уваги характеристику інкримінованого кримінального правопорушення, яка за змістом полягає в тому, що непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань, оскільки діяльність Збройних Сил України побудована на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників, які наділенні всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, а останні зобов'язані виконувати накази і розпорядження командирів сумлінно, точно та у встановлений строк.
Проте Суд також бере до уваги інші обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця служби; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого.
Водночас Суд, вирішуючи клопотання прокурора, керується частиною першою ст. 183 КПК України, згідно з якою тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому Суд, з огляду на вимоги КПК, нагадує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Отже, Суд при вирішення клопотання враховує усі вище визначені обставини, а також міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, його вік і пов'язаний з цим стаж військової служби і бажання її продовжувати. Однак на думку Суду, цього наразі недостатньо для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався, а тому підстави змінення виду запобіжного заходу стосовно обвинуваченого можуть бути визначені з часом.
Суд ще раз наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і припущення прокурора щодо можливих вчинків обвинуваченого.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) є вагомою, хоча і не єдиною, підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не були переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого без визначення застави.
При цьому Суд, виконуючи обов'язок, покладений частиною третьою ст. 183 КПК України, вважає за можливе визначити заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку Суду є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і відповідає розміру встановленому пунктом 2 частини п'ятої ст. 182 КПК України.
В разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави Суд вважає за доцільне передбачити покладання на обвинуваченого обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 25.12.2024 року, включно.
3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.)
4. Застава може бути внесена у будь-який момент часу протягом дії цієї ухвали обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації в Херсонській області за реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946;
Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;
Код банку отримувача (МФО) 820172;
Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.
5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі і надання підтверджуючих документів, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню з під варти негайно.
6. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
7. При застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати за першою вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває (проходить службу) без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (служби);
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
8. Роз'яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи місця ув'язнення, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
9. Роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави.
10. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ),
11. Ухвала підлягає негайному виконанню.
12. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
13. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
СуддяОСОБА_1