Справа № 474/832/24
Провадження № 2/474/215/24
Іменем України
06.11.24р. с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -
встановив:
25.07.2024р. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідачка) про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу виданого 19.04.2024р. Врадіївським районним судом Миколаївської області у справі № 474/455/24 (провадження № 2-н/474/57/24) про стягнення з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, з 17.04.2024р., і до досягнення дитиною повноліття, а саме з частини заробітку (доходу) позивача зменшити до 1/6 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19.04.2024р. судовим наказом виданим Врадіївським районним судом Миколаївської області у справі № 474/455/24 (провадження № 2-н/474/57/24) вирішено стягнути з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини, а саме сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 17.04.2024р. і до досягнення дитиною повноліття.
При подачі заяви про видачу судового наказу ОСОБА_3 не зазначила про наявність на утриманні позивача інших дітей.
Позивач вказує, що є батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у справі 484/610/17 (провадження № 2/484/602/17) сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі частини всіх видів заробітків (доходів), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2017р. і до досягнення ним повноліття.
Судовий наказ № 474/455/24 (провадження № 2-н/474/57/24) від 19.04.2024р. та рішення суду 484/610/17 (провадження № 2/484/602/17) від 10.04.2017р. перебувають на виконанні у відділах ДВС та за ними відкриті виконавчі провадження № 74891863, № 55674703, у яких з заробітної плати позивача стягуються аліментні платежі на дітей.
Зазначає, що працює у Миколаївській філії товариства “Газорозподільні мережі» з 02.10.2023р.на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування та його дохід за період з січня 2024р. по червень 2024р. склав до виплати 56 540 грн. 98 коп., та вирахувано на утримання податків 14 567 грн. 40 коп., тобто фактично отримує 9 423 грн. 50 коп/міс., з яких після сплати аліментів у заявлених у рішеннях судів розмірах (сукупно 4 711 грн. 75 коп., що є частиною від його заробітної плати) у нього для проживання залишається 4 711 грн. 75 коп.
З залишку цих коштів він також сплачує в добровільному порядку аліменти й на третю дитину, про що суду надав квитанції АТ КБ “ПриватБанк» від 17.03.2020р., від 26.08.2021р., від 28.05.2019р., та АТ “Укрпошта» від 08.06.2018р., 11.12.2018р., 09.08.2016р., 08.06.2016р., 28.02.2019р.
Позивач вказує, що не має інших доходів, власного житла також не має, а тому проживає у житловому будинку батьків, які є особами пенсійного віку, та яким він також матеріально допомагає, згідно обов'язку дитини по відношенню до батьків визначеного сімейним законодавством, та сплачує комунальні послуги. За місцем його з батьками проживання предметів розкоші немає та сім'я потребує покращення побутових умов.
Фактичне отримання позивачем заробітної плати у розмірі 4 711 грн. 75 коп. ставить його у край погіршене матеріальне становище.
Тож, посилаючись на ст. ст. 181, 182, 183, 192 СК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 “Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» позивач просив позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судові засідання 03.10.2024р. та 06.11.2024р. не з'явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, шляхом вручення судових повісток про виклик у судове засідання особисто, під розпис. Про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.
Відповідачка у судові засідання 03.10.2024р. та 06.11.2024р. не з'явилася, хоча належним чином в порядку. визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду шляхом вручення судових повісток про виклик у судове засідання особисто, під розписку. Водночас, 03.10.2024р. відповідачка, до початку розгляду справи по суті, звернулася на адресу суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, в якій вказала, що з позовними вимогами згодна, не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Вивчив матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачкою пред'явленого до неї позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти рішення на підставі наявних у справі матеріалів, без участі сторін.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25.06.2010р. Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області на ім'я ОСОБА_5 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис про народження № 390, та його батьком зазначено - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_6 .
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.04.2017р. у справі № 484/610/17 (провадження № 2/484/602/17) позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки від всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку задоволено (рішення № 484/610/17 від 10.04.2017р., постанова про відкриття виконавчого провадження № 55674703 від 30.01.2018р.).
30.01.2018р. державним виконавцем Врадіївського районного відділу ДВС Врадіївського РВДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Павленко А.В. відкрито виконавче провадження № 55674703 з примусового виконання виконавчого листа № 484/610/17 виданого 10.01.2017р. Первомайським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.02.2017р. та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданому 20.10.2021р. Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ім'я ОСОБА_4 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис про народження № 90, та його батьком зазначено - ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_3 .
19.04.2024р. судовим наказом Врадіївського районного суду Миколаївської області у справі № 474/455/24 (провадження № 2-н/474/57/24) стягнуто з боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини, а саме сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, а саме з 17.04.2024р. і до досягнення дитиною повноліття.
02.05.2024р. державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Діцуленко Н.І. відкрито виконавче провадження № 74891863 з примусового виконання судового наказу № 474/455/24 виданого Врадіївським районним судом, у якому боржником є ОСОБА_2 та стягувачем ОСОБА_3 (постанова про відкриття виконавчого провадження № 74891863 від 02.05.2024р.).
06.05.2024р. депутатом селищної ради ОСОБА_8 в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , про те, що в ході обстеження виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Одружений. Але на момент обстеження проживає окремо. Проживає з батьками у їхньому житловому будинку, власного житла немає. Працює в ТОВ “Газорозподільчі мережі України в Миколаївській області» слюсарем, інших доходів немає. Батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пенсійного віку. Житловий будинок газифікований. В будинку предметів розкоші немає, є лише особисті речі мешканців та предмети особистого вжитку. Матеріально-побутовий стан сім'ї потребує покращення.
12.06.2024р. провідним фахівцем з персоналу Миколаївської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» видано довідку № 39, в тому, що ОСОБА_2 працює на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування групи з припинення та відновлення розподілу природного газу служби експлуатації Врадіївської дільниці Вознесенського УЕГГ Миколаївської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» з 02.10.2023р. (наказ про прийом № 664К від 28.09.2023р.) по теперішній час.
Згідно з Довідкою № 45 від 12.07.2024р. ОСОБА_2 на момент видачі довідки працює на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування, 2 розряд. Дохід за період з 01.01.2024р. по 30.06.2024р. склав 71 108 грн. 38 коп., з них: утримано - 14 567 грн. 40 коп., сума до виплати - 56 540 грн. 98 коп.
З Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 384933858 від 01.07.2024р. вбачається, що у них відсутні відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи ОСОБА_2 .
Також у додатки до позовної заяви позивач надав фіскальні чеки Відділення поштового зв'язку № 1 смт Врадіївка про сплату на користь отримувача ОСОБА_13 коштів, з визначенням призначення платежу - аліменти (фіскальний чек від 08.06.2016р. на суму 1000 грн., фіскальний чек від 09.08.2016р. на суму 500 грн., фіскальний чек від 05.01.2017р. на суму 200 грн., фіскальний чек від 05.01.2017р. на суму 500 грн., фіскальний чек від 08.06.2018р. на суму 1 500 грн., фіскальний чек від 11.12.2018р. на суму 2 000 грн., фіскальний чек від 28.02.2019р. на суму 2 000 грн.).
Ним же надано: квитанцію АТ КБ “ПриватБанк» № 0.0.1366957229.1 від 28.05.2019р. про сплату на користь отримувача ДВС Врад РУЮ коштів у сумі 2 000 грн., призначення платежу - оплата аліментів; квитанцію АТ КБ “ПриватБанк» № 0.0.1829924568 від 10.09.2020р. про сплату на користь отримувача Врадіївського РВ ДВС ПНУМЮ (м. Одеса) коштів у сумі 3 000 грн., призначення платежу - оплата аліментів; квитанцію АТ КБ “ПриватБанк» № 0.0.2245369169.1 від 26.08.2021р. про сплату на користь отримувача Врадіївського РВ ДВС ПНУМЮ (м. Одеса) коштів у сумі 3 000 грн., призначення платежу - оплата аліментів, борг.
Встановив вказані обставини суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
При цьому ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20.11.1959р. (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959р.), дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4).
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (Принцип 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014р. у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 “Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 “Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 “Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У постанові Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі № 760/9783/18-ц зазначено, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібні за змістом висновки зроблені Верховним Судом також у постанові від 16.09.2020р. у справі № 565/2071/19, в якій Верховний Суд зазначив, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
То ж з аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В свою чергу, ст.ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов'язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.
Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що посилання позивача на наявність на його утриманні третьої дитини, та добровільну сплату на її утримання аліментів, не заслуговують на увагу, так як не доведені належними та допустимими доказами, у розумінні вимог ст.ст. 13, 76-89 ЦПК України.
Водночас суд погоджується, що інші обставини зазначені позивачем у позові впливають на його майновий стан та його матеріальну спроможність сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі, що був визначений судовим наказом № 474/455/24 від 19.04.2024р.
Також суд вважає, що розмір аліментів на утримання малолітнього сина позивача ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частина всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не суперечитиме вимогам сімейного законодавства та буде справедливим балансом між захистом прав малолітніх дітей.
Таким чином вимога позивача про зменшення розміру аліментів підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 141, 142 ЦПК України, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачка визнала позов, а тому позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп., а також з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на підставі судового наказу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 19.04.2024р. по справі № 474/455/24 (провадження № 2-н/474/57/24) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Повернути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний “12» листопада 2024 року.
Суддя Ф.Г. Сокол