Справа №127/28749/24
Провадження №1-в/127/738/24
11 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства.
Клопотання мотивоване тим, що він засуджений до покарання у виді позбавлення волі за вчинення крадіжок. У подальшому були внесені зміни до законодавства, внаслідок чого діяння, за вчинення яких він засуджений, декриміналізовані. Тому вважає, що він має бути звільнений від відбування призначеного йому покарання.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання.
Прокурор вважав, що засуджений ОСОБА_4 має бути звільнений від відбування покарання за вирокомТомашпільського районного суду Вінницької області від 07.06.2024, проте має відбувати покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали особової справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання , зокрема про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Зі змісту частини другої статті 74 КК випливає, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
З матеріалів особової справи випливає, що ОСОБА_4 засуджений вироком Томашпільського районного суду Вінницької області 07.06.2021 за частиною третьою статті 185 КК, з урахуванням положень частини першої статті 71 КК до остаточного покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі. Зазначений вирок був змінений ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11.08.2021 в частині призначення покарання та з резолютивної частини вироку виключене посилання на статтю 71 КК. Натомість ОСОБА_4 призначене остаточне покарання на підставі частини четвертої статті 70 КК за сукупністю кримінальних покарань, шляхом часткового складання покарання з покаранням за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020 у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилання відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) викладена у новій редакції.
Зокрема, зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі - НМДГ).
Частиною другою статті 51 КпАП встановлена відповідальність за вчинення дії, передбаченої частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох НМДГ.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною першою статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В свою чергу частиною третьою статті 5 КК передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Суд враховує, що Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23) зауважив таке.
Частиною другою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями частини першої статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Аналогічні висновки ВС зробив у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на НМДГ, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2020 року становив 2102 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2020 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1051 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для звільнення засудженого від призначеного йому покарання необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого ним майна 2 НМДГ (станом на момент вчинення кримінальних правопорушень), тобто 2102 грн. у 2020 році.
Зі змісту вироку, яким ОСОБА_4 засуджений до відбування призначеного йому покарання, випливає, що вартість майна, яким він заволодів 10.01.2020 становила 758,33 грн. Наведений розмір майна є меншим за законодавчо визначений розмір шкоди, з якого встановлена кримінальна відповідальність (станом на момент вчинення кримінального правопорушення).
З огляду на викладене, з урахуванням приписів частини другої статті 74 КК, висновків, зроблених ВС у наведених вище постановах, а також принципу зворотної дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 має бути звільнений від відбування покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 07.01.2021 у зв'язку з усуненням караності діяння.
Разом з тим, як суд зазначив вище, вказаним вироком (з урахуванням змін апеляційної інстанції) ОСОБА_4 було призначене покарання з урахуванням положень частини четвертої статті 70 КК, а саме шляхом часткового складання покарання з покаранням за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020.
В матеріалах особової справи наявна копія вироку Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020, відповідно до якого ОСОБА_4 засуджений за частинами другою та третьою статті 185 КК, з урахуванням положень частини першої статті 70, частини першої статті 71 КК до остаточного покарання у виді 3 років 4 місяців позбавлення волі.
Зі змісту наведеного вироку убачається, що ОСОБА_4 засуджений за викрадення 12.08.2017 майна на суму 8801,38 грн., а також 01.05.2019 на загальну суму 382,5 грн.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2017 році для кримінально-правової кваліфікації становив 800 грн.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2019 року становив 1921 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2019 році для кримінально-правової кваліфікації становив 960,5 грн.
Отже, розмір майна, яким ОСОБА_5 заволодів 12.08.2017, є значно більшим за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність, разом з тим розмір викраденого засудженим майна 01.05.2019є меншим за законодавчо визначений розмір шкоди, з якої встановлена кримінальна відповідальність. Саме тому суд вважає, що вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020 має бути приведений у відповідність до чинного закону про кримінальну відповідальність шляхом виключення посилання на засудження ОСОБА_4 за вчинення 01.05.2019 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК. Разом з тим, ОСОБА_4 має відбувати подальше покарання за цим вироком у зв'язку з вчинення 12.08.2017 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК.
Керуючись статтями 371, 537 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі на підставі вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 07.06.2021, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 22.07.2020 до покарання у виді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: