Справа № 145/1498/24
Провадження №2/145/1096/2024
(заочне)
"12" листопада 2024 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.
за участю:
секретаря судового засідання Кушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Гнівань Вінницького району Вінницької області, яка на даний час не зареєстрована на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Городище Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 08.06.2021 року вони уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у виконавчому комітеті Гніванської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 26.
Під час шлюбу у них народилась дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого записано відповідача.
Подружнє життя у них не склалося. Нею до суду буде окремо подаватись позовна заява про розірвання шлюбу.
Після припинення спільного проживання, минуло більше одного року, батько дитини не надає належну матеріальну допомогу на утримання дитини щомісяця. Відповідач періодично перераховував кошти на утримання дитини, але таких коштів не вистачає на належне утримання дитини.
Враховуючи підняття цін на продукти харчування, одяг, засоби гігієни, їй як матері дитини самостійно приходиться забезпечувати всім необхідним дитину. При цьому законодавством встановлено, що на батьків однаково покладається обов'язок по догляду, та утриманні дитини, і батько, який не проживає спільно з дитиною, має також приймати участь у вихованні та догляді дитини, належним чином надавати матеріальну допомогу, яка би задовольняла потреби дитини.
Відповідач на даний час є військовослужбовцем ЗСУ, та проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Просить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також задоволено клопотання позивача про витребування в ГУ ДПС у Вінницькій області інформації про доходи ОСОБА_2 за останніх шість місяців, станом на 19.08.2024.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, про розгляд справи була належно повідомлена. До суду подала заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить судовий розгляд проводити за її відсутності, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку за місцем реєстрації, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.21). Будь-яких заяв та клопотань від нього, відзиву на позов, на час розгляду справи не надійшло.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
08.06.2021 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 29.09.2023 (а.с.6).
Сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.5).
Дитина проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні, що стверджується довідкою Гніванської міської ради Вінницької області Вінницького району № 09-24/1609 від 09.08.2024 (а.с.8)
З позовної заяви вбачається, що подружжя проживає окремо, батько участі в утриманні дитини не приймає, а позивачка не в змозі самостійно забезпечити дитину найнеобхіднішим.
Згідно відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області на ухвалу суду № 0232-2024-0002855 від 27.08.2024 доходи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за період з І кварталу 2024 р. по ІІ квартал 2024 р. склали 388603,22 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дітей віком до 6 років становить 2563 гривні на місяць (ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.
Враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, суд дійшов висновку про визначення способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), батька.
Судом витребувано з ГУ ДФС у Вінницькій області інформацію про доходи відповідача. Інших доказів на підтвердження інших обставини, що мають істотне значення, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, сторони суду не надали
При визначені розміру аліментів судом враховується, що аліменти стягуються на дитину, яка перебуває на повному утриманні матері. Відповідач є молодою людиною, працездатного віку, проходить службу у В/Ч НОМЕР_3 , розмір його доходів за період з І кварталу 2024 року по 2 квартал 2024 року становить 388603,22 грн, інших утриманців не встановлено.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні усіх обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.
Обов'язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину випливає з положень діючого законодавства.
При визначенні розміру аліментів суд враховує факт проживання малолітньої дитини з матір'ю, вік дитини, матеріальний стан позивача, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, здоров'я дитини, матеріальне становище та стан здоров'я платника аліментів, який є молодою людиною працездатного віку, отримує стабільний дохід, який надає змогу приймати участь в утриманні дитини, інших утриманців не встановлено, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів є обґрунтованими, такими, що відповідають переліченим нормам закону, а тому позов слід задовольнити повністю, і стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття
Доказів, які б спростовували вищевикладене, сторонами не надано.
Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає об'єктивним та справедливим розмір аліментів на утримання дитини сторін у вигляді 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, в межах позовних вимог, і таким, що відповідатиме загальновстановленому розміру аліментів на дитину при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків (ч.5 ст.183 СК України).
Враховуючи положення ст.191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред'явлення позову, а саме з 19.08.2024.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України та керуючись ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Гнівань Вінницького району Вінницької області, яка на даний час не зареєстрована на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Городище Вінницького району Вінницької області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Патраманський І. І.