Справа № 145/1502/24
Провадження №2/145/1099/2024
(заочне)
"12" листопада 2024 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.
за участю:
секретаря судового засідання Кушко А.О.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Сутиски Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
До Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 05 листопада 2016 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області було зареєстровано шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 95.
В шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Причиною розірвання шлюбу є те, що в них із відповідачем різні погляди на життя та на ведення домашнього господарства, несумісні характери, через що виникали конфлікти в сім'ї. Від постійних суперечок і скандалів погіршилося її самопочуття, вона перебуває в стані постійного стресу. При цьому відповідач не бере матеріальної участі в житті сім'ї, весь тягар забезпечення сім'ї лежить на її плечах. Спільне господарство не ведеться, втрачені всі фізичні та духовні зв'язки між ними. Фактичні шлюбні відносини припинені. Тому вона вважає, що примирення та збереження даного шлюбу неможливе, так як такі, що суперечать їхнім інтересам. Шлюб розриває вперше, суперечки про місце проживання їхньої дитини і розподіл спільного майна немає. Відповідач на даний час проживає окремо від них.
Також будь-якої фінансової допомоги від відповідача вони не отримують, він відмовляється платити аліменти, інших дітей, окрім їхньої спільної, а також непрацездатних батьків, відповідач немає. Дитина знаходиться на її утриманні, і на даний вік дитини на теперішній час потребує коштів на її утримання, враховуючи купівлю одягу, взуття, їжі, додаткові заняття у секціях музичної школи, де все це проходить на платній основі, а з урахуванням зростання цін на споживчі товари і послуги, інфляції тощо, не може належно забезпечувати повноцінне харчування, одяг, навчання та розвиток дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, але відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Знаючи, що неповнолітні діти потребують постійної батьківської уваги і допомоги, Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків.
Відповідач добровільну допомогу на утримання дитини не надає, тому вона змушена звернутися з позовною заявою до суду.
На її думку, відповідач має змогу сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень, щомісячно і вважає, що це не погіршить суттєво його матеріального становища.
Крім того, звертає увагу на те, що відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, зокрема батьків чи осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку, стягнень за виконавчими документами не провадиться, аліменти він нікому не платить.
В той час, вона змушена сама утримувати та виховувати їхню дитину, одночасно працює за для матеріального забезпечення її та їхньої спільної доньки, при тому, що вона отримує заробітну плату, якої недостатньо для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання як неповнолітньої дитини так і її особистого проживання.
Строк для примирення просить суд не надавати. Після розірвання шлюбу просить залишити прізвище чоловіка, ОСОБА_4 . Неповнолітню доньку, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 залишити проживати із нею.
Позивач підтверджує те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого Відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Просить шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_3 , і відповідачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительом АДРЕСА_2 , зареєстрованим 05 листопада 2016 року виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 , актовий запис № 95 -розірвати. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітей повноліття.
Відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути на її користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , проплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено 11.10.2024 року.
Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала, просить його задоволити. Пояснила, що вони з відповідачем разом не проживають протягом року. Відповідач не надає їй матеріальну допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно відповіді з центру надання адміністративних послуг Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 17.09.2024 № 22/12-12 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17). На зазначену адресу 24.09.2024 та 28.10.2024 рекомендованими листами скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду в судовому засіданні на 11.10.2024 та 12.11.2024 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. 10.10.2024 та 08.11.2024 до суду повернуті поштові конверти з рекомендованими повідомленнями разом з довідками про відсутність адресата за вказаною адресою.
Іншої адреси відповідач суду не повідомляв.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
05 листопада 2016 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.3). Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 .
Сторони мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с.6).
З позовної заяви вбачається, що в сторін різні погляди на життя та на ведення домашнього господарства, несумісні характери, через що виникали конфлікти в сім'ї. Від постійних суперечок і скандалів у позивачки погіршилося самопочуття, вона перебуває в стані постійного стресу. Спільне господарство не ведеться, втрачені всі фізичні та духовні зв'язки між ними. Фактичні шлюбні відносини припинені. Примирення та збереження даного шлюбу неможливе, так як такі, що суперечать їхнім інтересам.
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.
Стаття 51 Конституції України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно із частинами 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що шлюб існує формально, сторони не підтримують подружніх стосунків, відповідач позов в частині розірвання шлюбу визнав, сторони у справі вважають, що примирення та збереження їх сім'ї є неможливим. Вказані обставини стверджуються матеріалами позову. Враховуючи викладенні обставини в їх сукупності, зважаючи на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, з огляду на засади добровільності шлюбу, суд вважає, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає до задоволення, оскільки, на переконання суду, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що надання строку для примирення сторонам допоможе збереженню сім'ї, оскільки їх шлюб носить формальний характер.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Клопотань про відновлення дошлюбного прізвища позивачка не заявляла, а відтак їй слід залишити прізвище, яке вона отримала при реєстрації шлюбу.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.
Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ч. 1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 гривні, на місяць (ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 1, 2 ст. 184 СК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.
Враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, що стверджується актом обстеження житлово-побутових умов (а.с.7), довідкою про склад сім'ї № 1613 від 16.08.2024 (а.с. 8), а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд дійшов висновку про визначення способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Сторони на підтвердження своїх доходів і матеріального стану у встановленому порядку докази суду не надали. Як і доказів на підтвердження інших обставини, що мають істотне значення, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
При визначені розміру аліментів судом враховується, що аліменти стягуються на дитину, яка перебуває на повному утриманні матері. Відповідач є молодою людиною, працездатного віку, розмір його доходів невідомий, інших утриманців не встановлено.
Згідно ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а саме з 19.08.2024.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат.
Судовий збір.
У позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, розмір якого становить 1211,20 гривень.
Судом встановлено, що під час подання позовної зави до суду позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу. За позовну вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена від сплати судового збору.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, то з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору. Крім цього, оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення аліментів на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір за даною позовною вимогою підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 2, 10-13, 81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 105, 110-112, 181-183 СК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області 05.11.2016, актовий запис №95.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишитипрізвище « ОСОБА_4 ».
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 19.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 12.11.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт.Сутиски Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Патраманський І. І.